Як депутат Черненко спостерігав за виборами у високотехнологічній Японії

 

Олександр Черненко
народний депутат від БПП, колишній голова Комітету виборців України,
міжнародний спостерігач на місцевих виборах у Японії

(FB)

Як і обіцяв раніше, напишу кілька слів про процедуру й технологію виборчого процесу в Японії.

Букв багато. Розраховано, в першу чергу, на фахівців, але і на ширшу аудиторію зацікавлених читачів також розраховано:)

Кампанія по виборах місцевих органів влади в Японії гранично коротка – всього три тижні.

Реєстрація кандидатів триває лише один день. В цей день з 9 до 17 години кандидати подають відповідні документи. Для участі у виборах необхідно внести чималу заставу – на виборах мера це еквівалент 30 тисяч доларів. Застава повертається лише тим, хто за підсумками отримав більше 10 відсотків голосів.

Кожен кандидат шляхом жеребкування отримує власний порядковий номер. Оскільки в бюлетенях виборець сам вписує прізвище кандидата (про це пізніше), то номер необхідний лише для порядку розміщення агітаційних матеріалів на агітаційних стендах. Хоча на парламентських виборах в бюлетені вписують саме порядковий номер партії.

Після реєстрації починається агітаційна кампанія. Держава частково фінансує витрати на кампанію. Забезпечує друк і поширення у кожну поштову скриньку газети з інформацією про всіх кандидатів. Також забезпечує друк стандартних агітаційних листівок і навіть деякі витрати на функціонування штабу (наприклад, авто і водія).

Окрім державного фінансування, виборчий фонд наповнюється партійним внесками, внесками юридичних і фізичних осіб (окрім закордонних). Зайвим буде казати, що всі надходження і витрати абсолютно прозорі.

Кандидати та їх довірені особи активно зустрічаються з виборцями, але головними джерелом інформації залишається телевізор. У Японії популярні політичні ток-шоу. Найбільший суспільний телеканал проводить обов’язкові дебати. Але кандидати з радістю беруть участь і у розважальних програмах (вікторини, кулінарні програми тощо).

Цікава деталь. В Японії взагалі заборонена агітація в інтернеті. Заборонені агітаційні розсилки електронною поштою та смс. Кажуть, цю заборону пролобіювали партії, які орієнтуються на старшого виборця, хоча зараз цю норму хочуть відмінити під тиском громадськості.

В країні функціонує єдиний реєстр виборців, який наповнюють і підтримують в актуальному стані місцеві префектури і вносячи туди усіх, кому виповнився 21 рік або тих, хто змінив місце проживання. Отримати право голосу на місцевих виборах можуть громадяни, що прожили у відповідному муніципалітеті більше 3 місяців.

Всі виборці отримують поштою іменні запрошення. Запрошення на всю сім’ю надсилають в одному конверті. На запрошені вказана не лише адреса дільниці, а також мапа-схема, як до дільниці дістатися. Хоча брати з собою запрошення на пункти для голосування не потрібно.

Також запрошення є бланком-заявкою для бажаючих достроково проголосувати. Дострокове голосування розпочинається на наступний, після реєстрації кандидатів, день. Виборець вказує причину необхідності голосувати достроково, хоча перелік цих причин доволі широкий. Це може бути робота в день виборів, або відпочинок, або заплановане лікування (включно з ймовірними пологами). Жодних підтверджувальних документів при цьому не вимагається.

В середньому достроково голосують 10-15% виборців, але з року в рік ця цифра зростає.

Виборчі комісії трьох рівнів: центральна (встановлює результати парламентських виборів лише у пропорційній частині), муніципальні (встановлюють результати місцевих виборів та на парламентських в одномандатних округах) та комісії пунктів для голосування (вони лише видають бюлетені виборцям). В комісіях працюють державні службовці, політичне представництво тут відсутнє.

Партії можуть делегувати на дільниці спостерігачів, але не більше трьох на одну дільницю. Якщо партії подали більше охочих – між ними проводиться жеребкування.

Голосування триває з 8-ї по 20-ту годину. Виборці отримують бюлетені без посвідчення особи. Достатньо назвати ім’я та прізвище і, якщо людина є у списку, комісія видає їй бюлетень.
Випадки, коли бюлетень замість виборця брала стороння особа, японській історії не відомі:)

Отримавши бюлетень, виборець іде до імпровізованої кабінки, яка закрита лише з трьох сторін. В кабінці також розміщенні імена і прізвища кандидатів, які беруть участь у виборах.

Виборцю достатньо вписати в бюлетень ієрогліфи, що означають ім’я і прізвище кандидата або просто прізвище.

В Японії не існує практики реєструвати кандидатів-клонів, але є доволі поширені прізвища, тому трапляються випадки, коли балотуються офднофамільці. Якщо виборець вписав у бюлетень ім’я і прізвище, то проблем тут не виникає. Якщо вписане лише прізвище, то не зрозуміло, кому саме було надано перевагу. У цьому випадку японці не паряться і просто такі бюлетені пропорційно розподіляють між кандидатами, згідно отриманих ними голосів.

Наприклад: балотуються Микола Петренко і Степан Петренко. 60 виборців вписали в бюлетні Миколу, а 40 – Степана. А 10 виборців в бюлетені просто написали “Петренко”. Тому з цих 10 голосів 6 піде Миколі, а 4 – Степану.

Після голосування жодних підрахунків на дільниці не відбувається, а члени комісій на звичайному таксі везуть урни на пункти для підрахунку.

Там бюлетені висипаються в загальну купу і підраховується лише їх загальна кількість. Потім бюлетені відправляються до спеціальних сканерів, які розпізнають волевиявлення, автоматично сортують і підраховують бюлетені, віддані за кандидатів.
Якщо якийсь ієрогліф сканер не здатен розпізнати, то такий бюлетень розглядає комісія і приймає по ньому рішення.

Таким чином вже на ранок наступного, після виборів, дня всі голоси прораховані. Хоча вітання переможці приймають одразу після оприлюднення екзит-полів.

Це стосується виборів мера.

Два слова про виборчу систему на парламентських виборах. Вона в Японії аналогічна тій, яка була застосована в Україні на місцевих виборах. Тобто, коли у нас подібну систему називали “німецькою”, це було неправильно. Точніше назвати її “японською”.

Раніше на парламентських виборах застосовували щось подібне до “відкритих списків”. Вона у них називалася “маломандатною” системою – партія висувала на окрузі 2-4 кандидати, які окрім конкуренції з кандидатами від інших партій конкурували на одному окрузі між собою. Але згодом від цього вирішено було відмовитися, оскільки у внутрішньопартійній конкуренції вигравали як правило ті, хто мав більше коштів.

І наостанок. Навіть у такій технологічно просунутій країні, як Японія, відсутня можливість голосування по інтернету. Більше того, вона не обговорюється навіть на теоретичному рівні. Головна проблема – ідентифікація виборця.

В Японії лише в цьому році розпочалася процедура присвоєння громадянам особистих кодів. Це відповідь тим українським “спеціалістам”, які вважають, що електронне голосування вирішить всі проблеми з виборами. І при цьому забувають, що технологічно Україна знаходиться далеко позаду Японії.

Читайте також:
Чому вірити – деклараціям про вибори з “відкритими списками”
чи голосуванню за партдиктатуру?

Проміжні вибори до ВР: стало відомо про фальсифікації кандидата “Батьківщини”. ВІДЕО

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна