“Нас в АТО ніби не існує, але штаб іноді нарізає цікаві задачі”, – волонтер про “правосеків” на фронті

“Дуже прочищає мозги, чесно кажучи, і розставляє крапки там, де були знаки питання. Війна в фейсбуках та на телеекранах і війна в якійсь Авдіївці – вони різні”, – визнав волонтер “Народного тилу” Роман Балан, відомий як Сініцин”.

Днями він побував в АТО після двомісячної перерви. “Поїхали терміново завезти важливі прилади на позиції та боєприпас снайперам у кілька гарячих місць”, – розповів Роман у соцмережі.

За підсумками своєї поїздки Сініцин виклав у “Фейсбуці” нарізку фраз від українських військових, зокрема від бійців “Правого сектору”, які красномовно свідчать, що саме зараз відбувається на неспокійних відрізках лінії розмежування та як в АТО почуваються “добробати”.

Свою розповідь Роман проілюстрував світлиною з оригінальним шевроном на рукаві військового, де емблема ДУК “Правий сектор” зображена з підписом “Це не ми :)” – замість назви “Добровольчий український корпус…”

БР на п’ять чоловік

– У нас беерка [бойове розпорядження] на п’ять чоловік всього, але їздить чоловік п’ятнадцять. В кабіні і кузові сидять п’ятеро, а інші в тому ж кузові лежать, щоб не засікли, що більше людей їде…

Трофейний автомат

– Візьми оно автомат, раз їдеш на “ноль” (лінія розмежування)…
– Так є ж.
– Та ну нах з офіциалом, не дай Бог шо – проблем ж не оберешся. Краще з неучтьонним трофейним їздити…

Красивий бій, м’ясо

– Красівий такий бой був, беспощадний, давно такого не бачив. У нас всі цілі, а ці на мінне поле набігли. Пі*дєц м’ясо. В мене даже відео є, але ти не показуй нікому…

Баба-снайперша ненадовго

– Не встигли зайти на позиції, мене чуть снайпер не прибаранив. Сантиметрів двадцять від голови. Ми думаєм, шо в них баба снайперша там. Але це ненадовго…
(Каже взводний вдв. У взводного немає ноги по коліно, в ДАП ампутували. Підписав контракт коли навчився ходити. Я б і не здогадався про протез, якби не знав його історію…)

Постановка для контрабанди

– Нас в X не пускають толком. Там контрабас ХХ батальйон тягає фурами. Ми коли приїжджаємо, то вони з сепарами постановочну війну влаштовують, типу: “звалили бистро звідси, шо не бачите, шо обстрєл”.

По факту нагородили

– Взяв отпуск, поїхав в тєрмінал, там є*ашив з правосєками і дєсантніками. Так бл* начальство спалило, журналісти якісь показали мельком, без балаклави був. Визвали на Київ наказувати, а по факту наградили…

Очі з орбіт

– Дєсанти їхнього корєктіровщика зловили. Все там в телефоні – координати знайшли, місяць корєктірував, в вайбер кидав, сука.
– І шо з ним?
– Я не цікавився. Але так ху*рили, шо в того очі з орбіт вилазили…

У важливій справі

– Відпрошуємось на півдня по важному дєлу і їздимо сєпарам пару мін кинути, бо вони тут обнаглєлі. Валять по нашим безнаказанно.
– А чим кидаєте?
– Та трофейна труба, але ми на шифрах всі…

Маленьке діло

– Кароч, надивились ми пару коробочок їхніх. Підтянули міномети. Розвідка пішла під самий край. Просунули піхоту вперед. Сепари витягли пару двінадцатих і почали ху*чити прямою наводкою. Ми накрили мінометами, виїхав їх танк. ПТУРами танк відігнали. У них не менше десятка 200-300-х вивозили з поля бою.
– А це типу самі чи штабом санкціоновано?
– А хтозна, моє дєло маліньке…

Обмін калібрами

Діалог між добровольцями з різних підрозділів:
– А шо в тебе є на обмєн?
– А шо треба?
– “Дев’ятку”. В мене на “стєчкарь” сто штук осталось. Шо хочеш взамєн?
– А 308 єсть у вас? Вам же давали снайперам? Бо в нас ноль.
– Є трохи…
– Ну давай пиши номер, завтра заїду…

Неприкопані саджають

– Наших зараз по СІЗО сидить пару десятків. В свій час не прикопали кого треба було – пожаліли. Тих, хто сепарам помагав, референдуми організовував і з триколорами бігав. Тепер неприкопані масово пишуть заяви і пацанів саджають…

Нас не існує, але задачі нарізають

– Нас (“Правий сектор” на лінії фронту?) вообщє не сущіствує. Ми просто громадяни України.
– Так а бумажка хоч якась є?
– Нема. Вже півтора роки. Але штаб АТО про нас знає і задачі іногда нарізають цікаві…

Класифікація учасників АТО

– Все просто, як двері. Єсть ті, які хочуть двіжувати. І знаходять можливість. Кожен як може і вміє.
Є ті, хто хочуть заробляти гроші і знаходять можливість: контрабас, металолом, соляру злити, списати шось і продати, волонтьорку подерибанити. Говномути. Є “аватари” і безразлічні барани. Є віртуальні бойци і сцикуни, які сидять на базі в фейсбуках і вкантактах, а коли бойові – то рєзко палець болить і в туалєт захотілось. А вдома розказують, як вони в танку горіли. Все.
(Каже один відомий боєць. З тих, кого називають “правосєками”, хоча це трохи не так – у якого за спиною майже два роки війни. І я з ним майже згоден).

“Це не відноситься до конкретних “правосеків”. Це відноситься до всіх, кого можна зустріти в АТО, – вояки, альфачі, мвдшні батальйони, Нацгвардія і зведені загони міпіліції, контріки і партизани, фіскали і морячки, азови і айдари… І діалоги відносяться абсолютно до різних підрозділів і громадян України…” – зауважує Роман Сініцин.

Читайте також:
Роман Сініцин: Чому я йду з волонтерства, зібравши 4,4 млн.

Сініцин: Купи календар – підтримай снайперів ЗСУ

Чому не слід називати “батальйонами” групи добровольців із 20 людей