“Білий молот”, Пінчук, Росія? Хто стоїть за “Революційними правими силами” на “Майдані 3.0”

“Революційні праві сили” – група людей, які взяли на озброєння цю назву й почали 20 лютого власну акцію на Майдані, – з’явилися не зовсім нізвідки.
Про те, що виступ цієї групи очікується, стало відомо ще за кілька днів до початку мітингів та акцій 20 лютого, коли в центрі Києва поминали Небесну Сотню. Причому було відомо, що “РПС” діятимуть окремо від інших – більш масових – радикальних угруповань.

“Заспів” Коханівського

20 лютого окремо себе проявив “Добровольчий рух ОУН” під проводом колишнього командира “батальйону ОУН” в АТО Миколи Коханівського. Коханівський не приховував, що це він зі своєю командою громив “Альфа банк”, “Сбербанк Росії” та офіс “СКМ” Ріната Ахметова. “Добровольчий рух ОУН” взяв на себе відповідальність за ці акції проти “зовнішнього ворога”, але на цьому його “революційна” місія закінчилася.

Читайте також:
Масові акції до других роковин Майдану в Києві переросли в погроми.
Хроніка 20 лютого

Але, схоже, головними подіями 20 лютого стали не розбиті шибки в двох банках та одному офісі. А презентація нової радикальної сили та початок нею довготривалої протестної акції.

Щодо Коханівського, то він до “штабу РПС” не входить, але, як можна переконатися, не зовсім чужий цій структурі.

Штаб у “Козацькому”, плацдарм на Майдані

“Революційні праві сили” – кілька десятків людей у камуфляжі – спершу зайняли під координаційний штаб актову залу готелю “Козацький”, що належить Міноборони і розташований на протилежному від стели боці Майдану. При цьому адміністрація готелю визнала, що йдеться про законну оренду приміщення.
Але навіть після досягнутих домовленостей із керівництвом Міністерства оборони 21 лютого активісти “РПС” відмовилися залишити готель.

Надвечір 20 лютого, доки під стелою тривав імпровізований мітинг (слід визнати, за участі переважно маргінальних промовців), камуфльовані активісти “РПС” встановили тут великий армійський намет, оголосили про намір залишатися в наметі на ніч і робити протестну акцію тривалою.
Було перекрито рух транспорту по Хрещатику в районі Майдану, в сміттєвих урнах запалали вогнища, до намету почали підвозити дрова, співчуваючі принесли чай і бутерброди – адже “новий Майдан”.

Вигляд Майдану опівдні 21 лютого 2016. Наметів прибуває

У цей час із гучномовців лунали заклики до відставки уряду й президента, звільнення політв’язнів, розірвання мінських угод.
Але самі “Революційні праві сили” пообіцяли висунути свої вимоги на вічі, яке призначили на 17:00 неділі, 21 лютого.

На ранок біля стели стояло вже кілька наметів. При цьому біля Будинку профспілок сталася сутичка активістів “РПС” із поліцією, яка зупинила вантажівку з обладнанням для монтажу сцени.

“РПС” показали обличчя та вимоги

Утім цілу добу “РПС” не чекали. Близько 21:00 представник прес-центру “Революційних правих сил” Ігор Громов розповів журналістам: “Це не конкретно проти когось боротьба – Порошенка і Яценюка, або Ахметова… Ми виступаємо за створення конституційного ладу в Україні і за повернення громадянам України повноти наших конституційних прав”.

А після полуночі провели прес-конференцію в “Козацькому”.

Красномовний факт: єдиним транслятором цієї прес-конференції в прямому ефірі був “17 канал”, який мовить лише в інтернеті і відомий своєю проросійською, часто навіть сепаратистською спрямованістю. Його журналісти неодноразово брали участь не просто у висвітленні певних подій і сюжетів, а в організації акцій, спрямованих проти української влади й державного устрою.

Запис прес-конференції “РПС” можна переглянути на сайті “17 каналу” тут >>>>

Учасники прес-конференції в готелі “Козацький”

Ні пан Громов, ні інші люди у військовій уніформі (але не ЗСУ) загалом не відомі широкому журналістському загалу. Якби це справді був потужний антивладний виступ добровольців та учасників АТО, то й масовість, і “якість”, впізнаваність облич у кадрі були б інакші.

Юрій Кармазін серед активістів “РПС”

За столами під двома прапорами з символікою “РПС” сиділи п’ять чоловіків у камуфляжі та двоє – в цивільному, і впізнаваним був лише один із них – 58-річний Юрій Кармазін, народний депутат України II-IV та VI скликань, голова Партії захисників Вітчизни, відомий участю в багатьох протестних акціях 2000-х років, але також балотуванням проти узгоджених висуванців демократичної опозиції та судовими позовами в інтересах влади Януковича за часів його президентства.

Речники “РПС” оголосили ультимативні вимоги до діючої влади та принципи “мирної безстрокової акції протесту”.
Заявлено, що акція є “не третім Майданом, а продовженням другого”, і її ініціюють бійці добровольчих підрозділів, які пройшли Революцію Гідності та “неоголошену війну” на Донбасі.

Програма “РПС”, яку презентували промовці, містить багато стилістичних та фактологічних помилок, місцями є відвертою профанацією, місцями – наївною й ідеалістичною, популістською та соціалістичною. На чільних місцях – вимоги щодо відставки діючої влади, оновлення владних органів на основі громадського контролю, вихід із Мінських угод та оголошення війни на Сході і в Криму. Далі – буде видно.

Програма РПС

1. Відновлення в Україні конституційного ладу, запуск процедури імпічменту президента України.
2. Відокремлення влади від бізнесу. Передача активів керівництва держави, які знаходяться в Україні та за кордоном, у державну власність, або добровільний відхід можновладців-бізнесменів від влади.
3. Введення військового стану у Луганській, Донецькій областях та в Криму.
4. Негайна відставка уряду! Створення слідчих комісій щодо дій керівництва Кабміну, апарату президента, Верховної Ради через їх незадовільну діяльність. Заборона участі у владі всім, хто був при владі останні 10 років та своїми діями завдав великої шкоди Україні.
5. Проведення виборів міністрів на професійно-патріотичних засадах з обов’язковою публікацією та обговоренням їх програм розвитку галузей та під контролем громадськості. Обрання нового прем’єр-міністра шляхом громадського обговорення у триденний термін.
6. Негайна відставка голови РНБО та керівників усіх силових відомств і притягнення їх до кримінальної відповідальності.
7. Створення громадської ініціативи щодо побудови Меморіалу Небесної сотні.
8. Запровадження дієвого механізму громадського контролю за владою.
9. Прийняття закону про проведення установчих зборів України (УЗУ) після перемоги над агресором та відновлення територіальної цілісності України.
10. Запровадження відкритого тарифоутворення та введення заборони на підвищення тарифів у сфері житлово-господарських послуг. Утворення громадських наглядових рад з контролю за підприємствами суб’єктів природних монополій.
11. Введення державного управління до банків із російським капіталом.
12. Публічне визнання Мінських угод як антинародних, антиконституційних та нелегітимних. Перехід до нового формату врегулювання військового конфлікту на базі Будапештських угод із залученням Польщі й Туреччини.
13. Мораторій на одержання державних кредитів від МВФ, Світового банку та інших фінансових організацій на проїдання.
14. Демонополізація підприємств – суб’єктів природних монополій шляхом створення народних акціонерних компаній.
15. Створення гідних умов праці та достойних заробітних плат як основи для достойних пенсій.

Крім іншого, усно додали негайне звільнення всіх політв’язнів-патріотів.

Було видно, що не всі присутні є вправними промовцями. Із читанням заготовлених текстів у деяких “облич” “РПС” були певні проблеми.

При цьому “РПСівці” закликали інші антивладні, праві та націоналістичні організації приєднуватися до їхнього штабу та їхньої безстрокової акції.

“Майдан повинен стояти до виконання всіх вимог народу України!” – резюмують ідеологи “РПС”, не вказуючи, як можна досягти постійного гідного рівня зарплат і пенсій та яким чином, лише провівши ревізію “нафтогазів”, конфіскувавши капітали урядовців-бізнесменів, відмовившись від співпраці з міжнародними кредиторами та націоналізувавши російські банки.

При цьому привернув увагу коментар колишньої депутатки Інни Богословської, яка в ефірі каналу “112” привітала “новий Майдан” і заявила, що він стоятиме до літа та “закінчиться повним переформатуванням і повним перезаснуванням країни з новою Конституцією, яка буде прийнята в установчий спосіб з новими правилами життя”.

“Весь день сьогодні командири бойових частин, добровольчих батальйонів і мілітаризованих громадських об’єднань, які весь час спілкуються, організовували штаб. І це означає, що ці розрізнені групи отримали організаційний центр, і вони вже висувають погоджені між собою вимоги”, – сказала вчора Богословська.

“Відкололися від “ПС” і хочуть двіжувати”

Присутність в “РПС” такої “не нової” і, чого гріха таїти, скомпрометованої особи, як Юрій Кармазін, уже є характеристикою протестного руху, що виник. Ще гірше, якщо справді “дещо знає” про “новий Майдан” така особа, як екс-“регіоналка” Інна Богословська.

Користувачі соцмереж та опитані “Новинарнею” активісти Революції Гідності-2014 не мають даних, звідки саме взялися “Революційні праві сили” та хто за ними стоїть. Більшість опитаних переконані, що виступ “РПС” на центральній площі Києва не буде тривалим, не матиме значної політичної ваги і точно не буде “Майданом 3.0”.

Типовий коментар: “Майдан не виникає “по вертикалі”, що бачимо в даному випадку”.

Одна з коментаторок пише, що хлопці в добротному камуфляжі ночували в готелі “Турист”, що біля станції метро “Лівобережна”, і це – ще одне свідчення їхніх непоганих фінансових тилів.

Варто нагадати, що напередодні “Правий сектор” відхрестився від “РПС”.
“Революційні праві сили” – це проект, спрямований проти роботи “Правого сектору”. Вони намагаються ввести в оману спостерігачів, і якщо стануться якісь провокації з їхнього боку, щоб всі могли подумати на нас”, – пояснював журналістам перед 20 лютого речник “ПС” Олексій Бик.

Водночас інший активіст “ПС” (псевдо – Клим Савур) у коментарі “Новинарні” зазначив: “РПС” – це частина людей, які відійшли від руху “Національно-визвольного руху “Правий сектор” чи яких вигнали. Вони скооперувалися з іншими і давай свій “двіж” робити. Всі хочуть “двіжувати”. Треба менше уваги звертати, хто там що про нас сподумає. А просто робити свою справу. Боротьба триває, час покаже”.

“Злочинний вальцманат уже розвалюється”

Сайт “Революційних правих сил” – http://raukraine.org. Його не назвеш якісним. Очевидно, що його робили непрофесіонали, витративши мінімум коштів та зусиль.

Бідненька стрічка новин розповідає, що “Революційні праві сили” було створено ще 21 листопада 2015 року, тобто в другу річницю Революції Гідності.

У стрічці розміщено новину про те, що на установчому з’їзді були присутні 300 делегатів з усіх областей, які проголосили, що продовжать Революцію Гідності.

На з’їзді виступив гість “Буревій” – “комбат ОУН” Микола Коханівський, який говорив про революційні трибунали, про роль наполеонів в історії та про потребу скинути Порошенка і його “режим внутрішньої окупації”.

На сайті можна прочитати революційну декларацію “РПС”.

1 січня сайт “РПС” вітав із Новим роком і днем народження Степана Бандери відозвою про те, що “злочинний Вальцманат вже почав розвалюватись, як картковий будиночок. Режиму внутрішньої окупації не довго вже залишилось. Перемога буде за нами!”

Учора сайт “Революційних правих сил” виставив новину під заголовком “Революція! РПС готуються заарештувати Порошенка“. У повідомленні про кількатисячну акцію на “новому революційному Майдані” ішлося про те, що “серед виступаючих [промовців під стелою Незалежності] були авторитетні лідери минулого Майдану – Меч, Горан, Фауст”.

Лідери “РПС” Горан і Меч
— люди з “Білого молота”

Перелічені особи, власне, і є лідерами не те щоб “минулого Майдану”, а нинішнього “РПС”. Це простежується по відео, розміщених на сайті організації з часу створення.

Висновок, що напрошується, – “Революційні праві сили” утворилися на базі ініціативи “Білий молот”, а саме – тієї її частини, яку створили Владислав Горанін (Горан) та Антон Бондаренко (Меч).

У листопаді 2013 року, коли Євромайдан почав переходити в активну фазу протистояння, ультраправий “Білий молот” був одним із засновників руху “Правий сектор”. “ПС” виключив “Білий молот” зі свого складу ще в березні 2014-го.
Тепер, виходить, “Білий молот” згуртував нову праву формацію.

Горан (Горанін, ліворуч) та Меч (Бондаренко)

Вікіпедія пише про Горана: “Владислав Юрійович Горанін (псевдо Горан), нар. 5 травня 1985, м. Київ — координатор громадської ініціативи i антикорупційної органiзацiї “Білий молот”, що об’єднує молодь фашистських переконань”.

Об’єднання відзначалося атаками на гральні салони, боротьбою з наркотрафіком, протистояннями з “перевертнями в погонах”, також “Білий молот” (зокрема Горана) обвинувачували в розстрілі посту ДАІ під Броварами. Зрештою він уник переслідувань і покарань – Горан вийшов з-за ґрат за рішенням Апеляційного суду Києва.

Антон Бондаренко (Меч) – інший впізнаваний спікер “РПС”, який на з’їзді 21 листопада сидів у президії, минулої ночі – на прес-конференції в “Козацькому”, а перед тим – 18 лютого – оголосив вимоги “штабу “Революційних правих сил” на Майдані, що зафіксовано на відео в стрічці сайту.

За його словами, “РПС” виступає проти ескалації та кровопролиття. “Але якщо злодії при владі спробують повторити досвід своїх “папєрєдніков”, якщо відбудуться спроби силового розгону мирних акцій українського народу, якщо проллється кров – “Революційні праві сили” будуть змушені і стануть на захист українського народу”.

Одразу після установчого з’їзду “Революційних правих сил” Бондаренко дав інтерв’ю “Громадському радіо”, в якому зазначив: “РПС” – це не партія. Ми ніколи не станемо політичною силою. РПС – це Майдан, що пройшов війну і знову збирається разом”.

“Ми зібралися для очищення державного апарату та поновлення конституційного ладу. Мається на увазі, що “РПС” не перетвориться в політичну силу. Люди, які зараз знаходяться в цьому об’єднанні, можуть мати політичне майбутнє, але не як “РПС”. У нас структура без лідера, є колективне лідерство. Ми очікуємо, що до нас увійдуть всі здорові сегменти. Ми готові діяти разом з їхніми делегатами…. Наразі ніякий бізнес нас не підтримує. Ми розраховуємо на підтримку малого, середнього та великого бізнесу, якщо він є українським”, – сказав Меч.

При цьому Бондаренко оригінально пояснив, як “Революційні праві сили” планують закінчити війну: “Ми об’єдналися для того, щоб війни не було. Все кровопролиття відбувається через купку злодіїв, як в Україні, так і за її межами. Якщо вони опиняться за ґратами, кровопролиття можна буде швидко припинити. Ми, як бійці АТО, знаємо, що таке війна. Ми будемо обходити кровопролиття, але якщо нам доведеться себе захищати, ми зробимо це”.

Два варіанти логотипу “РПС”

Крім іншого, пошук у мережі показує, що в 2014 році Антон Бондаренко, він же Меч, він же Мечислав Рисич (літературне псевдо) певний час був добровольцем у батальйоні “Айдар” в АТО. В “Айдар”, за його словами, він привіз воювати 15 чоловік із “Білого молота”,

Цікаво, що автором відео, на якому Бондаренко розповідає, чому він поїхав воювати, є сумновідомий журналіст Руслан Коцаба, відомий співпрацею з російськими каналами, закликами до зриву мобілізації та оцінкою АТО як “громадянської війни” (за це він досі сидить у СІЗО).

Одним із найактивніших захисників Коцаби є той самий “17 канал”, який транслює прес-конференції та вуличні акції “Революційних правих сил”. Сайт “17 каналу” окремою новиною описує встановлення кожного намету на Майдані, виступи промовців “РПС”, кожну сварку з поліцією тощо.

“Совпадєніє”? Можливо.

Версії: Росія, Пінчук…

Але саме провідні російські сайти поширюють новини з “Майдану-3” чи не активніше, ніж українські, супроводжуючи їх заголовками “Понеслось” в адресному рядку.

На “російському сліді” акцентує увагу політичний експерт, екс-нардеп Тарас Чорновіл, який відзначає, що “Лайф ньюз” та інші російські медіа в ці вихідні дні висвітлюють події на Майдані значно ширше, ніж ЗМІ в Україні.

Але цікавішою є інша “конспірологічна” версія Чорновола. Він зауважує постать Інни Богословської на тлі протестів “РПС” і наголошує, що “Інна Германівна ніколи не була самостійним політиком, вона – людина Пінчука”.
Відтак, припускає Чорновіл, не виключено, що таким чином – через інспірування майданних акцій “РПС” на Майдані – в політичну боротьбу хоче включитись “четвертий олігарх” – Віктор Пінчук.

Експерт вважає, що нинішні події на Майдані – своєрідна “розвідка боєм”, перевірка добровольців та громадських активістів на готовність знову вийти на масові акції, спрямовані проти Української держави.