День втрат: пішли з життя Гарпер Лі та Умберто Еко

Учора, 19 лютого, світ втратив одразу двох великих літераторів. У США, в своєму рідному місті Монровілль (штат Алабама), померла 89-річна лауреатка Пулітцерівської премії Гарпер Лі.
А Пізно увечері надійшла сумна новина з Італії, де на 85-му році пішов із життя видатний філософ і письменник-медієвіст Умберто Еко.

Гарпер Лі

Гарпер Лі. Фото Вiography.com

Гарпер Лі народилася 28 квітня 1928 року в Монровілі. У 1949-му дівчина переїхала до Нью-Йорка, де на основі дитячих спогадів про життя в Алабамі написала свій знаменитий роман “Убити пересмішника”. За нього Лі у 1961 році отримала Пулітцерівську премію.

Торік, у 2015-му, вийшов друком іще один її роман – “Піди, постав вартового”, який було визнано найпопулярнішим виданням в онлайн-магазині Amazon. Вважається, що ця книжка була написана раніше за “пулітцерівський” роман Лі, хоча деякі критики називають її чернеткою “Вбити пересмішника”.

Письменниця ніколи не була одружена й не мала дітей. У листопаді 2007 року Лі перенесла інсульт, після чого була змушена переїхати в будинок для літніх людей, де їй забезпечили належний догляд.
Після того, як 2014 року у віці 104 років померла її старша сестра Еліс, яка займалася справами Харпер, письменниця фактично припинила спілкування із зовнішнім світом.

Умберто Еко

Умберто Еко. Фото Sarah Lee/Guardian

Умберто Еко народився 5 січня 1932 року в місті Алессандрія неподалік Турина. У 1954-му закінчив Туринський університет, де вивчав середньовічну філософію та літературу.

Коли йому було 48, Еко написав свій перший роман “Ім’я рози”, який одразу зробив його знаменитим. Хоча найбільша слава до Еко як письменника прийшла після екранізації цього твору 1986 року.
Фільм режисера Жана-Жака Анно із Шоном Коннері в головній ролі здобув любов глядачів і дуже схвальні оцінки критиків, але авторові роману не сподобався. Згодом Еко відмовляв режисерам, які зверталися до нього з проханням про екранізацію наступних романів.

Наступні романи Еко також ставали бестселерами, передусім – “Маятник Фуко” (1988) та “Острів напередодні” (1994).
Останній роман письменника, “Номер нуль”, вийшов у січні 2015 року.

Еко також працював на телебаченні, оглядачем газети Espresso, викладав естетику й теорію культури в університетах Мілана, Флоренції й Турина, був професором Болонського університету.

У 2003 році нагороджений французьким Орденом Почесного легіону.

З вересня 1962 року був одружений із німецькою викладачкою мистецтв Ренатою Рамге, з якою мав сина та дочку.