Влада Дніпра обіцяє поремонтувати звалений пам’ятник Петровському для музею

Долю поваленого ввечері 29 січня пам’ятника радянському діячеві Григорію Петровському в Дніпропетровську буде визначено разом із мешканцями міста. Мер Борис Філатов вважає, що скульптуру слід помістити в музей.

Статую, встановлену на площі перед залізничним вокзалом Дніпропетровська в 1976 році, звалили ввечері в день пам’яті Героїв Крут.
Як передає УНІАН, ініціатором акції виступив депутат Верховної Ради Андрій Денисенко, який кілька днів тому через соціальну мережу закликав активістів виконати закон України про декомунізацію і знести монумент “катові та ворогу України”.

Лідери фракцій міськради напередодні заявляли про необхідність ухвалення відповідного рішення міської влади та цивільний демонтаж пам’ятника.
Але громадянські активісти взялися за справу без рішень влади. Спочатку більш ніж 12-тонну бронзову постать Петровського підпиляли спеціальним інструментом. Згодом на місце прибув автомобіль з баштовим краном, який таки надали комунальні служби міста. Через три години після початку робіт, близько 21:00, монумент було знесено з постаменту.

Пам’ятник майже повністю вцілів. Під час демонтажу статуя втратила лише нижню частину ніг. Після того, як подальшу долю пам’ятника буде вирішено, міська влада має намір відремонтувати фігуру.

“Пам’ятник відвезено на базу одного з комунальних підприємств міськради. У суботу ми постараємося зняти елементи, що лишилися на постаменті, аби попередити розкрадання. З мешканцями Дніпропетровська ми оберемо подальше місце дислокації знесеного монумента”, – повідомляє прес-служба Дніпропетровської міськради з посиланням на в.о. заступника міського голови Миколу Лисенка.

Мер Борис Філатов, який досі виступав проти декомунізації Дніпропетровська, “постояв осторонь”, після чого на своїй сторінці у “Фейсбуці” написав таке:

“Хлопцы: “Давайте свалим памятник кату Украины? Давайте. Но пусть мэрия даст кран”
Мэрия: “Крана нет. Он поломался. И вообще памятник стоит 2,5 миллиона гривен”
Оппоблок: “Не забудем. Не простим”
Полиция: “Мы охраняем общественный порядок”
Хлопцы: “Раз крана нет, то будем пилить болгаркой”.
Метрострой: “Положи болгарку. Подземный переход провалится ”
Мэрия: “Ну раз переход провалится, то кран вроде отремонтировали”
Оппоблок: “Не забудем. Не простим. Мы будем клеймить в фейсбуке, но побоимся прийти лично”
Хлопцы: “Болгарка поломалась”
Полиция: “Мы охраняем общественный порядок”
…
В сухом остатке: ни ОДИН сторонник оппоблока не пришел защищать “Петровского”. Ограничились возмущением дистанционно. Трусы. Включая депутатов, которые слали проклятия на мою голову.

Памятник поедет в музей.

Відео:

Довідка

Петровський Григорій Іванович (1878-1958) — український і російський радянський державний і політичний діяч.

У липні 1917 року ЦК РСДРП(б) направив його до України для боротьби проти Української Центральної Ради.
У 1917–1919 роках — народний комісар внутрішніх справ РСФРР, один із організаторів ВЧК.
З березня 1919 до літа 1938 року — голова ВУЦВК (“всеукраїнський староста”).

У квітні 1919 року був одним із керівників операції з жорстокого придушення Куренівського повстання проти більшовиків у Києві.

У 1922–1937 роках — один із заступників голови ЦВК СРСР.
У 1937–1938 роках — заступник голови президії Верховної Ради СРСР.
У 1919–1938 роках — член політбюро ЦК КП(б)У.

З 1940 року працював заступником директора Музею революції СРСР у Москві.

Петровський належав до тієї частини партійного і державного апарату УРСР, яка, орієнтуючись на Москву, відкидала ідею українських націонал-комуністів про можливість існування української радянської державності. У серпні 1922 року, представляючи Україну у складі комісії з підготовки союзного договору, повністю підтримав проект Йосипа Сталіна про входження формально незалежних радянських республік до складу РСФРР на автономних правах.

Проведена під керівництвом Петровського, примусова колективізація села й вилучення хліба призвели до Голодомору 1932–1933 років.
Був одним з ініціаторів організації Голодомору 1932–1933 років. Наприкінці жовтня1932 року призначений відповідальним за виконання хлібних заготівель у Донецькій області.

Був головою Всеукраїнського ЦК незаможних селян, займав важливі пости в Комінтерні.

На відміну від багатьох інших старих більшовиків, уник репресій в 1930-ті роки.
Похований біля Кремлівської стіни у Москві.

Читайте також:
Нічний мер Філатов – про те, як він став іншою людиною,
високооплачуваних кретинів і сни В’ятровича