Ірина Пустиннікова – Kamienczanka
блогер, журналіст, фотограф, етнограф із Кам’янця-Подільського
П’ятий Маланка-фест у Чернівцях (LJ)
Ну що, поїхали? Тут буде багато фарб, багато щастя – і хмара вульгарщини. На чому зосередити увагу – вибір кожного. Багато хто фокусується на негативі. А я настільки люблю всіх цих коників (на фото – Петрашівка з Герцаївщини), що негатив для мене ніколи не переможе позитив. Маланкарі були і залишаються чудовими.
15 січня в Чернівцях нарешті відбувся майже-ювілейний, п’ятий Маланка-фест.
Організаційні трабли переслідували фестиваль маланок від самого початку – це завжди був бедлам.
Маршрут руху колони передруковували всі чернівецькі ЗМІ. Але маланка – річ дика, і купа платформ від маршруту відхилялися.
Корки були ней-мо-вір-ні. І це все ж ще й під саундтрек із якоїсь Оксани Білозір і російської попси, 50 на 50.
На фіга? Ті, кому фестиваль активно не подобається (а в Чернівцях таких повно, від хворих на православ’я до містян у першому поколінні, котрі бояться села значно більше за неприязнь чорта до ладана), від цих корків ще більше будуть зневажати маланкарів. Це не входить ні в чиї плани, правда?
Чагорське Ранчо взагалі десь близько 15-45 поїхало колядувати у ДЕПОт-центр. Ну, але це принаймні їм по дорозі додому.
Знаєте, навіть на не дуже якісних реконструкторських заходах всі учасники зобов’язані заздалегідь надати своє фото у костюмі – щоб відсіяти зайвих клоунів. Точно так же і організатори Маланка-фесту мали б включити клепку і відрізати всіляку зовсім вже нечисть.
Бо це – сором для міста і краю. Ні фіга тут смішного немає, лише демонстрація відсутності фантазії.
Для себе визначила: там, де у маланці беруть участь коні (ну “коні”, каюци – ви ж зрозуміли) – там все буде класно і неймовірно. Оце – Тарашани. Вони фантастичні.
Як і Петрашівка під керівництвом калфи Григорія.
І зовсім-зовсім нова для мене маланка – з Куликівки на Герцаївщині.
Подивіться. наскільки своєрідні їхні коники – тут зразу видно: о, свої.
Так само раптово десь через годину від початку на Соборній знайшлася Горбова.
І саме від Соборної вниз рухалася Петрашівка.
Ах, які ж вони класні!
Тарашани і Петрашівка досить близько одне від одного – і традиції там схожі. Взагалі, Герцаївщина – етнографічний скарб зі своїми вершниками кожної новорічної ночі. Добре, що в Україні вона є.
Тенденція все ж стабільна: щороку все більше репортажів з Красної, щороку все більше народу раптом усвідомлює, що розпіарені Вашківці – це дуже вже примітивне свято. Красна буде правити вже скоро, от побачите. І коники Новоселиччини і Герцаївщини теж дочекаються визнання.
Хоча Вашківцям конкуренція з Красноїльськом теж пішла на користь – від них що не рік, то менше вульгарності. Ну, ще стрибають, демонструючи труси, балерини. Але це вже цілком в традиціях карнавалу, стихії еротичної і сороміцької.
Ведмеді он які у вашківцях чудові.
От вони ще.
І міський голова там крутий, завжди в маланках участь бере. он він на “Арго” в гуцульському костюмі капелюхом розмахує.
Маски Путіна, тотальний несмак у сучасних умовах, все-таки змогли обіграти майже витонченно. Ось тут вашковецькі маланкарі, учасники АТО, ведуть Путіна на мотузку.
А тут повісили опудало на козацькому возі.
Франкенштейн теж козаком був.
Готові магазинські маски – велика біда сучасних маланок. Ну втрачаєте ви ремесло виготовлення масок з пап’є-маше – ну загримуйте обличчя, а не здешевлюйте всю ідею готовими масками. Не розуміють, на жаль.
Те саме стосується колись куплених (на хвилі сякої-такої актуальності) масок певних політиків. Ну де вже та Тимошенко, хто про неї пам’ятає – але як в господарстві є її маска, то треба прилаштувати до якогось образу. Виходить вкрай несмачно. Старомодність завжди капарно виглядає.
От в кого з костюмами все було ок, так це у спартанців з Чагора. Найкраща платформа 2016 року однозначно.
Хлопці скинулися по сто доларів на костюми і саму платформу. Костюми їм виготовили у Полтаві, щити – старі супутникові антени. Виглядали потужно. Взяли друге місце і 30 тисяч гривень.
А ось це абсолютно раптовий переможець фестивалю – маланка з Суховерхова на Кіцманщині.
Це їхня Маланка. Симпатична, правда?
Суховерхів щороку приїжджав на фестиваль зі своїми козаками, які дуже вже скачуть гопака, – і гуцулом із гуцулкою, теж танцюючими.
Стрибають вони майстерно, але для виступу на Театральній вибрали найменш правильне місце – там щойно коні пройшли.
І не тільки пройшли, а й пообідали.
Знайти хороший ракурс без того, що так любив у “Зайнфелді” Джордж Констанца (без manure) було досить важко. Оце, до речі, румунські гості – з Яського повіту, з села Хелештені. Дикі! Класні. З барабанами і козою.
Я бачила їх на параді маланок у Сучаві за кілька днів до нового року.
Вони і в Сучаві були вкрай незвичними і несхожими на інші маланки – так крутять головами, як професійні рок-фанати. Остеохондроз шийного відділа їм не загрожує.
А, ну так я про переможців почала розказувати – і на щось відволіклась.
Лелюк, напевно, не відчуваючи за власними плечима достатньої впевненості, вирішила віддати вагу суддівства інтернету.
Проголосувала всього 551 людина. Що безбожно мало.
У стрибаючих перможців всього 161 голос, а глядачів на дійстві були тисячі.
Друге місце – у Спарти (105 голосів). Третьою знову стала Горбова (84 голоси).
Будь-яке інтернет-голосування – це профанація, бо один затятий сисадмін зможе накрутити практично будь-який лічильник за кілька хвилин. Чи спрацює принцип “бігом всі голосуємо за своїх”. Чи взагалі голосування провалиться, бо 551 голос для такого фесту – ну це смішно.
Якщо наступного року не відмовляться від ідеї визначати переможця онлайн, прогнозую лежачий сервер і таблицю переможців, яка прямо корелюватиме з кількістю жителів у населеному пункті.
Скажімо, Вашківці більші за Котелеве – і там елементарно більше проголосують. Вже хай би простими папірцями голосували, чи що – більше б було об’єктивності. Все одно волонтерів, котрі ходили зеленими крокодилами з пісними обличчями, було багато. От хай би і проводили опитування у публіки. Хоча це теж крива система.
Яка не крива? Не знаю. Я взагалі не люблю, коли треба визначати місця.
Бо більшість маланкарів – і так переможці, що зберігають звичаї. І платформи теж вимагають великих капіталовкладень і праці. Це варто поважати.
Он за кіцманських метросексуалів, корифеїв свята, проголосувало аж 35 чоловік. Ну це ж соромно, їх там більше приїхало. Можу уявити, як неприємно багатьом гуртам зараз дивитися на мізерні цифри голосування навпроти назви власної команди.
Рашків, я їх на святі у Хотині колись бачила.
О, а ця маланка мене зовсім назвою заплутала. Коритне, Вилавецька, Велавецька – то яка ж це маланка? Дякую Жанні Бучко, котра пояснила, що Коритне до 1946 р. називалося Вилавче (Велавче). Дивне якесь перейменовування, з досить благозвучного варіанту – на неприємний.
До кінця свята я традиційно не лишилася – на площі Філармонії було стільки народу, що страшно було продиратися через той натовп.
Та й парад мені завжди більше подобався. На сцені маланкарям заважають всі ті мікрофони і прожектори. А маланка – вона ж стихія, їй техніка тільки шкодить.
Міліціонерів на дійство зігнали, напевно, з усієї області. Ганяли всіх безбожно, хоча колона рухалася дуже повільно і потрапити під колеса хтось би й захотів, то не зміг би.
Смичок який.
Цього року була лише одна фальшива Наталя Фаліон – але як мінімум два Дзідзя. Хороший індикатор народної популярності.
Хоча металюги з Брусниці багатьох відлякували. Незвичні у нас люди до такої музики, їм би якусь “умца-умца” і про зону.
Рада, що на фестиваль приїхали Петрашівка і Куликівка, дебютанти свята. Більшість інших колективів знаю вже давно.
Головна думка – добре, що фест відродили. З досвіду нашої “Терри героїки” знаю, як це буває, коли один із співзасновників заходу бере й патентує фестиваль – і що відбувається потім.
В таких умовах головне – не піддатися емоціям. Бо Маланка-фест потрібен і Чернівцям, і Україні, а організатори можуть колись нарешті і змінитися. Фестиваль вартий розумних оргів.
Колись вони будуть.
Репортаж вийшов втомлений, похмурий. Перші звіти були смішними, я ж пам’ятаю. Десь подівся той кураж.
Ну, то таке, аби маланка нікуди не поділася, не перетворилася на аналог європейських карнавалів, де вдягнувся у клоуна чи Ксену – і йдеш цукерки лапати.
Такі монашки в колоні – поганий знак. З ритуалу роблять “дитячий ранок у садочку”.
Але поки у молодих хлопців є бажання маланкувати, у фестивалю є майбутнє.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!