26-річний капітан Роман Багаєв (позивний “Тюльпан”) – командир найкращого танкового взводу України.
Це звання офіцер із 14-ї окремої механізованої бригади підтверджує другий рік поспіль. І у вересні 2016-го, і сьогодні, 9 вересня 2017-го, танкісти з Володимира-Волинського виграли змагання на кращий танковий взвод Збройних сил України, фінал яких уже традиційно відбувається на полігоні 1 отбр у Гончарівському на Чернігівщині.
Багаєв народився у Криму, мешкав на Полтавщині, потім – у Харкові. За рік до початку АТО кадровий військовий за перерозподілом із Харкова потрапив до 51-ї волинської бригади, замість якої у грудні 2014-го сформували нову 14 омбр.
Перед тим Багаєв воював в АТО також у складі батальйону спецпризначення “Колос”. За участь у бойових діях нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Як переможець змагання на кращий танковий взвод ЗСУ, у травні цього року брав участь у міжнародних танкових змаганнях НАТО The Strong Europe Tank Challenge у Німеччині.
За підсумками турніру багато ЗМІ, в тому числі “Новинарня“, повідомляли, що волинські танкісти посіли п’яте місце серед шести учасників, випередивши поляків і пропустивши вперед австрійців, німців, американців, французів. Однак, уточнює тепер Багаєв, наше місце було таки шосте.
Про досвід української команди у натівських змаганнях, відмінності у підготовці українських та європейських танкістів, участь в АТО та будні наших “ведмедиків” – в інтерв’ю “Новинарні” з капітаном з Романом Багаєвим напередодні Дня танкіста, який цього року святкується 10 вересня.
автор: Ольга Гордійчук
– Уже другий рік поспіль я святкуватиму День танкіста на Гончарівському полігоні, Чернігівська область. Там традиційно проходить змагання за звання найкращого танкового взводу ЗСУ, переможець представлятиме Україну на змаганнях НАТО The Strong Europe Tank Challenge.
– Особливих традицій святкування, які впадають в око, немає. А особливе “братство” точно є. З будь-якою бригадою танкістів ми знаходимо спільну мову. До того ж, з деякими ми воювали разом в АТО.
Можу сказати, що танкісти “свої” між собою, дуже багато з нас знайомі один з одним.
– Спочатку, за попередніми результатами було п’яте місце, але зрештою, після перерахунку – таки шосте. Ми відстали від третього місця десь на 80-90 балів.
Недолік був у тому, що нам не повідомляли після кожного дня змагання, скільки балів ми набрали та яке місце зайняли.
Читайте також:
Перший день змагань The Strong Europe Tank Challenge:
волиняни показали високий результат. ВІДЕО
– Точно сказати не можу. Так, на Т-64 ми програвали в деяких вправах. Це швидкість, водіння, визначення дальності по прицілу (у нас дуже груба шкала прицілу – до двох кілометрів можемо визначити, а інше ні), а в натівців три-чотири види прицілів, і приціл кращий.
У них теплові зори 5-7-го покоління, а нам – 3-го поставили.
Змагань вночі не було, тому ми використовували основний приціл, а тепловізор був як запасний. І GPS поставили, але нам дали карту полігону, тому він не знадобився. Проте, маю сказати, що в зоні АТО ця модернізація танка дуже допоможе.
Ну і якби ми поїхали в Німеччину на “Оплоті”, то нам треба було б ще вчитися під нову машину, а Т-64 ми знаємо вздовж і впоперек.
– Тоді ми вибили 393 бали із 500. Суперники набрали 400, 423, 463. Якби не загорілася трава, ми б бачили мішені і могли б їх знищити , за кожну мішень давали +10 балів.
– Насамперед ми відставали у тактиці. У НАТО інші стандарти, інші тактичні доповіді. А по вогневій моці – ми вразили 90% мішеней, як і суперники.
У швидкісній стрільбі ми зайняли третє місце, від німців відстали на 10-15 секунд.
Вправа полягала в тому, що підіймались різні мішені, ми мали необмежену кількість боєприпасів і треба було якомога швидше знищити всі мішені. Німці до нас підходили і казали: “Ми думали, що ви виграєте”.
Щодо тактики, то в нас є таке поняття, як “перед боєм радіомовчання”, а в них такого немає. У них командир сидить, наче в особистому кабінеті, і дивиться в “телевізор”, де йому доповідають про розміщення мішеней і т. д. У нас теж доповідають, але командирові треба допомагати і наводчику шукати мішені, бо в нього один приціл, може не побачити. І механіку, бо в нього немає камер заднього бачення. Треба вилазити і командувати, куди їхати. В цьому плані на командира покладається багато завдань.
Відмінність ще в тому, що у них (танкістів НАТО) є проходження ліній на карті. Вони на карті позначають – “лінія 1, 2, 3, 4”. Це правильно, бо якщо я доповідаю, що пройшов “лінію 1”, то вони знають, де я знаходжуся.
Крім цього, нас дуже підвело незнання англійської мови. Якщо ти в НАТО, то маєш розмовляти англійською, і байдуже, чи ти француз, чи поляк, чи австрієць. Ми втрачали багато часу, поки я доповідав через перекладача. Наприклад, у вправі “розвідка цілей” ми вибили 48 цілей із 50, але через те, що довго перекладали, втратили 28 балів.
– Їхні вправи “взвод в наступі” та “взвод в обороні” трохи відрізняються від наших. У них у кожному “взводі” якісь нюанси.
Після змагань у нас там же, в Баварії, ще були повноцінні навчання разом із країнами – членами НАТО (на полігоні поблизу міста Хохенфельс у червні проходила активна фаза міжнародних навчань Combined Resolve VIII – “Н”). Вони проводилися в лісі, на незнайомій території. Участь брала батальйонна тактична група і тактична бригадна група.
В НАТО використовують систему “Майлс” (MILES). Тобто ти їздиш як в реальному бою, тільки стріляєш лазером. Якщо тебе підбили, то ліхтарик над тобою починає світитися. Командир ставив задачу, а нам самостійно треба було вирішити, як ми будемо її виконувати і потім доповісти.
– В Австрії лише один танковий батальйон. Командир взводу на посаді вже 15 років, інші теж уже між собою друзі, родичі. Вони отримують хорошу зарплату і технічне забезпечення – мали багато пневматичних ключів, а у нас був лом і кувалда.
Щодо “Леопарда”, то хоча їхній танк був кращий, ніж наший, але зі всіх натівських він був найстарішої моделі (Leopard 2A4). Тож перемогли насамперед завдяки досвіду і злагодженості підрозділу (збірна 14-го бронетанкового батальйону ЗС Австрії PzB 14, Вельс, Верхня Австрія – “Н”). По злагодженості ми не відставали, але ми один одного знаємо два-чотири роки, а вони – п’ять-сім.
– Найскладніше – це незнання місцевості, вправ, тактика і, повторюся, мовний бар’єр.
У перший день, коли ми тільки приїхали, була вправа – “танковий взвод в наступі”: незнайома ділянка, тактика, обходи, підходи, доповіді – це було найважче. Вправи “наступ”, “оборона”, ми виконували інакше.
Цього року на змаганнях у ЗСУ їх переробили, тепер вони складаються на 50% з бойового досвіду, 25% – зі статуту і 25% – за стандартами НАТО. Тактика лишилася наша, доповіді за стандартами НАТО, мішені з урахуванням можливості танка Т-64, можливість команди і поля.
– Медична допомога і відновлення пошкодженої машини, радіаційно-хімічне і біологічне зараження. Непогано вийшло у вправі “танковий взвод в обороні” – якби мішені не згоріли, було би ще краще. Непогано виконали швидкісну стрільбу з танка.
– Дуже допоміг. Це здійснення першого влучного пострілу. Ми виявляємо цілі і відразу їх знищуємо. Бойовий досвід дає рішучість діяти експромтом, ми в будь-якій незрозумілій ситуації знаходимо швидше рішення. Зараз на це витрачається десь 30 секунд, а раніше треба було дві-три хвилини.
– На змаганнях ми шліфуємо свої навички, вдосконалюємося. Стрільба на великі відстані, розвідка, прикриття машин, виклик вогню артилерії – це вправи, які в АТО дуже знадобляться. Коли приїжджаємо додому зі змагань, то в роті чи батальйоні ділимося новими вміннями. Стараємося також на змагання брати екіпажі з інших взводів, міняти людей.
Із того взводу, що був у нас в Німеччині, зараз лишилося два екіпажі з чотирьох, решта – нові. Хтось йде на підвищення, хтось звільняється. На змаганнях в НАТО деякі люди були не ті, що виграли змагання 2016 року в ЗСУ, бо тоді ще були декілька мобілізованих, які після демобілізації звільнилися…
– Торік наші змагання дуже відрізнялися від тих, що були в Німеччині. Але цьогорічні максимально наближені до стандартів НАТО.
Ось 6 вересня в Гончарівському пройшли вправу “взвод в наступі” – 80% того, що було в Німеччині, зараз є в танкових змаганнях ЗСУ.
Залишилися деякі вправи із минулих років – це “снайперська стрільба з танка”, “стрільба на великій відстані”. А решту вправ, таких як “медична евакуація та відновлення пошкодженої техніки”, “розвідка”, “виклик вогню артилерії”, “водіння” – перенесли з програми підготовки танкістів НАТО.
Смугу перешкод зараз побудували за стандартами НАТО. А коли ми приїхали в Німеччину, нам її вперше показали. Хоча ми тоді непогано пробігли, на третій результат.
Також тепер у нас впровадили дев’ять ліній доповіді за стандартом НАТО.
Взагалі, взвод, який поїде на натівські змагання за підсумками змагань ЗСУ цього року, буде більш підготовлений, знатиме, які вправи будуть і що від нього вимагають. Коли ми приїхали, нам все з нуля розповідали.
Читайте також:
На Чернігівщині визначають кращий танковий взвод СВ ЗСУ. ФОТО
– У фіналі змагань від Сухопутних військ бере участь наша 14-та бригада, йдемо на першому місці (станом на 7 вересня – “Н”). Також змагаються 25-та бригада від ВДВ і 36-та окрема берегової охорони (Військово-морські сили ЗСУ).
Спершу ми зайняли перше місце на змаганнях ОК “Захід”, потім перемогли на змаганнях Сухопутних військ ЗСУ.
У десантників було одне коло змагань, а моряки бригади берегової охорони відразу потрапляють на змагання між ЗСУ, бо вони там єдині танкісти.
В цьому році хотіли долучити Нацгвардію, але чомусь не вийшло.
– Так, дуже. З України там ще була рота піхоти з 28-ї бригади, то в кінці навчань наш взвод лишився в повному складі і майже всі – з 28-ї.
Натівці були вражені, що ми чотирма танками знищили взводно-опорний пункт, замаскувалися так, що вони не могли нас знайти. Піхота наша теж гарні результати показала.
Ми приїхали, стали на місце, почали гілки рубати, маскувати танки. Вони кажуть: “Ліс не можна рубати, це заповідник” (посміхається).
Годували нас сухпайками, раз на день була гаряча їжа. Третього дня навчань нам набридло, ми вирили яму, обклали її камінням і розпалили вогнище. Вони ледве не зомліли! (сміється). В них не можна палити.
Ми пригощали їх кавою, з їхнього сухпайка зварили страву, схожу на борщ. Взяли цинк від боєприпасів, випалили його, вимили, вичистили і ньому почали почали варити. Для них це дико. Вони більш залежні від цивілізації – в полі, без нічого їм буде дуже складно. А ми звикли.
– Так. До мене підходили багато людей, розпитували. Питали, у скількох відсотків учасників змагань є реальний бойовий досвід. В НАТО, якщо ти маєш бойовий досвід, це великий плюс до кар’єрного зростання.
В основному цікавились американці, німці і поляки. Поляки казали, що не дай бог, і вони можуть бути наступні. Розпитували про танкові бої і про те, як ми готуємося.
Та в них танкові дороги кращі, ніж у нас траса Київ-Харків, а ми показуємо відео, де танки в бруді та болоті (посміхається).
– На виставці в Києві стояв танк, який тепер мій. Т-64Б1В. Він зараз у Гончарівському, бере участь у змаганнях.
За останній рік у мене вся рота перейшла на модернізовані танки – з GPS навігацією, посиленими радіостанціями і тепловізорами.
Більше того, взвод, який виграє змагання в ЗСУ, отримає “Оплоти”. Це теж стимул.
Також десантники на змагання приїхали на “вісімдесятках” із заводу. Морська піхота на старих машинах, але одній роті видали “80-ки”.
Модернізація і заміна старої техніки відбувається, із цим зараз у декілька разів краще, ніж було раніше.
– Думаю, що треба йти в ногу з часом. Ви ж не візьмете собі чотири старих ноутбуки замість одного нового, так? Зараз триває гібридна війна, треба швидші, потужніші машини, які можуть стріляти і керувати, в яких є електронні прилади.
– Я був на фронті з 2014 року, служив ще у 51-й бригаді, а коли її вивели , лишився у батальйоні “Колос”. Ми були на Савур-могилі, у Мар’їнці, Докучаєвську, Оленівці. А орден я отримав за участь у боях за Дебальцеве.
– Відрізняється паперовою роботою та перевірками (зітхає). Зараз їх надто багато. На фронті я бачив мало старших офіцерів, а тут приїжджають підполковники, полковники, різні комісії з тушонок і шкарпеток. І вони на першу лінію не приїжджають, бо там стріляють, а на другу-третю їдуть.
Ми зараз відведені, але знаходимося в зоні АТО.
Стану техніки, індивідуальній майстерності, навченості екіпажів.
– Конкретно нам ще нічого не пояснювали. Поки що командир роти, танкіст отримує 10 800 грн. (без АТОшних – “Н”).
– Покращилося. Тилове забезпечення покращилося на рівень.
– Трохи є. Спочатку треба на неї стати. Три роки ти маєш бути на майорській посаді, тоді дадуть майора. А я поки командир роти.
Читайте також:
В Міноборони показали, як саме зросла платня в ЗСУ у 2017 році. ІНФОГРАФІКА
Полторак оголосив про нові виплати в ЗСУ: танкістам і розвідникам
Уряд змінив порядок нарахування зарплат військовим. РОЗ’ЯСНЕННЯ
P. S. У змаганнях на кращий танковий взвод ЗСУ друге місце посіли представники 25-ї бригади ВДВ, третє – морпіхи.
Репортаж із Гончарівського читайте в “Новинарні” найближчим часом.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!