Роковини депортації кримських татар: заборонена дуа в Криму, заходи в Києві й Херсоні, фільм Сеїтаблаєва в прокаті

 

18 травня, у день 73-х роковин депортації кримських татар, Меджліс запланував низку заходів, у тому числі в окупованому Росією Криму. Про це напередодні повідомив на прес-конференції в Києві член Меджлісу Різа Шевкієв.

“18 травня о 12:00 по всій території України, в тому числі у Криму, буде дано спеціальний звуковий сигнал і проведена хвилина мовчання на знак пам’яті про жертв геноциду кримськотатарського народу. У Криму ми очікуємо і закликали наш народ вийти зі своїх будинків і провести молебень на вулицях і біля своїх будинків. Потім частина кримських татар попрямує до пам’ятних місць і покладатиме квіти”, – анонсував Шевкієв.

Але 16 травня російська окупаційна прокуратура повідомила представникам Меджлісу Ільмі Умерову, Наріману Джелялову і Лемару Юнусову, що будь-яка їх поява у публічному місці може розцінюватись як “організація несанкціонованого масового заходу”.

Незважаючи на заборону, в День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу у Криму відбуваються публічні акції корінного народу.

Дочка Ільмі Умерова Айше написала у “Фейсбуці”: “Ось так почався ранок 18 травня в Бахчисараї. Підхід до меморіальної дошки пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу впритул перегороджений автомобілем із георгіївською стрічкою на лобовому склі. Поруч чергує співробітник поліції, а навколо – ще купа в “гражданці”.

Айше Умерова оприлюднила відповідне фото:

“Після 10 хвилин сперечань машину нарешті відігнали, і нам вдалося покласти квіти і прочитати дуа (молитву) в пам’ять про всіх загиблих в ті трагічні події”, – розповіла Айше.

Як повідомляла “Новинарня“, з огляду на заборону окупаційною владою в Криму мітингів кримських татар 18 травня Меджліс порадив проводити “дуа” – молитви за місцем проживання татар, після чого виходити до встановлених у їхніх населених пунктах пам’ятників або хатира-таш (пам’ятнмх каменів), де також виголошувати молитви й покладати квіти.

Читайте також:
Меджліс дав вказівки татарам, як відзначити день депортації
в обхід російських заборон

Представники Меджлісу побоювалися, що навіть молитви 18 травня будуть сприйняті окупантами як несанкціоновані масові зібрання.

У Меджлісі нагадали: за три роки від початку окупації Росією Криму з півострова виїхали близько 20 тисяч кримських татар; шестеро кримських татар убиті, кількох вважають зниклими безвісти, кілька десятків представників кримськотатарського народу перебувають під арештом.

Читайте також:
Стало відомо, що в Криму зникли ще двоє татар

На початку пленарного засідання Верховної Ради України 18 травня з трибуни виступив голова Меджлісу Рефат Чубаров, який нагадав про злочини радянського і російського режимів проти кримських татар. Він назвав дії президента РФ Володимира Путіна в Криму продовженням репресій Йосипа Сталіна.

“У своєму маніакальному прагненні очистити Крим від його корінних жителів та заселити півострів росіянами Путін демонструє себе справжнім послідовником Сталіна, за наказом якого кримськотатарський народ був підданий тотальній депортації зі своєї історичної батьківщини 18 травня 1944 року”, – заявив нардеп від БПП.

Цього дня в Києві заплановано мітинг на підтримку кримських татар.

18 травня – у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – в Україні виходить у прокат фільм Ахтема Сеїтаблаєва “Чужа молитва”. Стрічку покажуть на широких екранах понад 100 кінотеатрів.
Фільм розповідає про молоду дівчину Саїде Аріфову, кримську татарку, яка під час Другої світової війни, ризикуючи власним життям, врятувала 88 єврейських дітей-сиріт.

 

Напередодні у Херсоні, куди частково перенесли свою роботу структури Меджлісу після окупації Криму РФ і визнання Меджлісу “екстремістською організацією”, з нагоди 73-х роковин геноциду кримськотатарського народу провели урок пам’яті для учнів загальноосвітніх закладів і студентів Херсонщини.

Урок пам’яті кримськотатарської трагедії для молоді Херсонщини: пам’ятати, щоб не повторити

Фото: Херсонська ОДА

На заході в кіноконцертному залі “Ювілейний” відбулося нагородження переможців конкурсу,  оголошеного благодійною організацією – кримськотатарським культурно-спортивним центром “Куреш” – на кращі учнівські твори, присвячені  історії національно-визвольної боротьби українського та кримськотатарського народу з тоталітарним режимом СРСР, та відлуння історичних паралелей до сьогодення у боротьбі за  державний суверенітет та територіальну цілісність України.

Історія депортації

Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року – один із найбільших злочинів радянського режиму, вчинених під час Другої світової війни.

Операція радянських військ з вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня, в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього “зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу” та “небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу”. В листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

Наступного дня, 11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс “Про кримських татар”. В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації.
Насправді жодних доказів “масового дезертирства” кримських татар не існує, а абсолютна більшість “колабораціоністів” загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку, зазначає УІНП.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, в основному, 20 травня. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВС.

Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства.
Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів.
Крім того, 6 тисяч мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гур’єва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тисяч кримських татар заслано на роботи до таборів тресту “Московуголь”.
Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб.

Окремо 5989 осіб, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого “антирадянського елементу” заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

Під час червневих депортацій болгар, вірмен, греків та “іноземних підданих” було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким пощастило врятуватися в травні.

Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня. Певна частина кримських татар в дорозі загинула. Кількість таких за офіційними джерелами – 191 людина – викликає сумніви.

Відразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав Радянської армії. Протягом 1945-1946 років у трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише через кілька років дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хану Султану не дозволили повернутися до Криму.

Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 року “Про правовий статус спецпоселенців” відзначалося, що спецпоселенці користуються усіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них. Голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання, зазначає УІНП. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.

“З часу проголошення незалежності Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 “Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української держави”, якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”, – зазначає УІНП.

Читайте також:
Автономію для кримських татар має розробити Конституційна комісія, – президент

В’ятрович пояснив, чому декомунізація Криму відбудеться лише після деокупації

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *