Відпустити не можна затримати. Втеча “беркутів” від суду – налагоджена система

 

автор: Олена Максименко

Родини загиблих на Майдані героїв виступили з гострою заявою щодо втечі до РФ чотирьох харківських “беркутівців”, підозрюваних у вбивствах, катуваннях і викраденнях активістів.

Як писала “Новинарня“, зі слів адвоката обвинувачених Валентина Рибіна стало відомо, що 13 квітня екс-бійці харківського спецпідрозділу “Беркут” Олександр Костюк, Владислав Мастега, Артем Войлоков і Віталій Гончаренко перетнули українсько-російський кордон. Звідти вони виступили із відеозверненням та заявили, що будуть просити громадянство Росії.

Втім, інформація адвоката щодо дати втечі виявилася неточною. Як з’ясувала журналістка-розслідувачка Ольга Худецька, Гончаренко вийшов із СІЗО 7 квітня, а перетнув кордон уже 9-го вдень. Костюк, Мастега, Войлоков послідували за ним 11 квітня.

“Мастега і Войлоков ще були під нічним домашнім арештом (який має контролювати Національна поліція), але це не завадило їм перетнути кордон”, – написала Худецька в статті для сайту “Тексти”. Гончаренко, обвинувачений у вбивстві, мав процесуальний статус обвинуваченого.

Національна поліція та Державна прикордонна служба хоч і входять до системи МВС, але не допомогли одна одній у запобіганні втечі арештованих.
Це не випадковість, а система, переконані потерпілі від жорстокості “беркутів” на Майдані.

“Орки” мігрують на Схід

Втеча харківських силовиків – не перша у “майданівській” справі, коли підозрювані тікають під час суду.

Голова ГО “Родина Героїв Небесної сотні” Володимир Бондарчук, син загиблого майданівця Сергія Бондарчука, нагадує хронологію “таємничих” зникнень.

У 2014 році у справі щодо викрадення й катування Ігоря Луценка і вбивства Юрія Вербицького був затриманий водій банди, яка викрадала активістів – Віктор Тиндюк. “Після затримання він дав свідчення, однак після того, як суд його випустив під домашній арешт, він утік, – говорить пан Володимир. – За наявними даними, вся банда перебуває на території Росії.

19 вересня 2014 року суддя Печерського районного суду міста Києва Світлана Волкова випустила під домашній арешт командира київської роти “Беркута” Дмитра Садовника. Він не з’являвся на засідання Апеляційного суду під приводом хвороб абощо – і 3 жовтня зник.
Лише 4 жовтня суд дав дозвіл на затримання Садовника, і 6 жовтня Апеляційний суд скасував рішення Печерського про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Неважко здогадатися, що “відважний спецпризначинець” пішов протореною стежкою й осів у Росії. Ба навіть отримав громадянство.

Читайте також:
12 “беркутівців” з Майдану отримали громадянтство РФ

7 вересня 2015 року в Оболонському суді міста Києва розглядалася справа “тітушок” з Харкова щодо викрадення, побоїв, грабунку та погроз вбивства. Одним з основних фігурантів був Таваккул Рагімов, який, не дочекавшись рішення суду, також втік.

Загалом у різний час до РФ виїхали вже понад 20 “беркутівців”, яких підозрюють у вбивствах активістів Майдану.

13 квітня 2017 року, відповідно, втекли згадані чотири представники харківського “Беркута”.

Сіль на рану

Що й казати, рідних загиблих вкотре б’ють по болючому. Спершу – пережити смерть близьких, потім – бачити, як безкарно тікають імовірні убивці.

Остання четвірка “пернатих” цілком безперешкодно відбула до Росії автобусом, не маючи на той момент навіть статусу підсудних. Виїхали екс-“беркутівці” за внутрішніми паспортами, відкрито. З “безпечного місця” записали відеозвернення, в якому заявляють, що під час подій на Майдані виконували конституційний обов’язок, “протидіючи радикалам, захищаючи життя, здоров’я і безпеку законослухняних громадян” та “готові довести свою невинність у суді”.

Кадр відеозвернення “беркутівців” (Гончаренко – крайній праворуч)

Віталія Гончаренка обвинувачують у вбивстві майданівців 18 лютого 2014 року в Кріпосному провулку в Києві, Артема Войлокова і Владислава Мастегу – в тому, що вони скинули з колонади стадіону “Динамо” на вулиці Грушевського двох мітингувальників 20 січня.

“Беркутівці” ж заявляють про “політичне переслідування” з боку прокуратури і загрозу їм в Україні.

“У цій ситуації ми хочемо звіту від компетентних органів, від Міністерства внутрішніх справ, від Генеральної прокуратури, як таке могло статися? – говорить Бондарчук. – Чому у МВС – це зокрема питання до пана Авакова – не вистачає браслетів для працівників харківського “Беркута”? Чому дотримання правил домашнього арешту відбувається лише після поштовху громадськості, адвокатів потерпілих? Як відбувався контроль на кордоні і чому не даються вказівки про затримання на кордоні осіб, які знаходяться під слідством?..”

Володимир Бондарчук переконаний: вичікування – стратегія захисту обвинувачених “беркутів”.

Засідання судів не відбуваються, коли на них приходить громадськість. Але врешті на третій чи четвертий раз, коли люди стомлюються й ігнорують черговий суд, або коли взагалі це засідання не анонсують – обвинувачених відпускають.

“Так сталося з Садовником, так сталося і в цьому випадку. Коли протягом двох засідань приходили представники громадськості, засідання не відбувалося, тому що Гончаренко не давав дозволу на проведення засідання в режимі відеоконференції. І врешті, коли нікого з потерпілих не повідомили про наступне засідання, Гончаренко дає раптово дозвіл на допит у режимі відеоконференції, і Апеляційний суд його звільняє без жодних обмежень!” – розповідає Бондарчук.

Як “беркут” вилетів із клітки

Галина Дідич. Фото УКМЦ

Галина Дідич, дружина загиблого майданівця Сергія Дідича, показує детальний фотозвіт із різних ракурсів, де видно, як 18 лютого 2014 року Віталій Гончаренко із іншими “беркутівцями” затримують і б’ють її чоловіка. За дві хвилини після цього кидають його на проїжджій частині, і Дідич гине під колесами авто.

Попри таку кричущу очевидність, Гончаренко за рішенням Апеляційного суду вийшов з-під варти і безперешкодно виїхав за межі України й далі наполягає на власній невинності, закидаючи прокуратурі “упередженість”.

Тим часом ГПУ Гончаренка обвинувачує:

  • у виконанні явно злочинного наказу на завершений замах на вбивство двох і більше осіб, вчинений способом, небезпечним для життя багатьох осіб за попередньою змовою з групою осіб;
  • у виконанні явно злочинного наказу на перевищення влади або службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки;
  • у виконанні явно злочинного наказу на незаконне перешкоджання організації або проведенню мітингів.
  • Крім того, у статусі підозрюваного Гончаренко перебуває у справі про напад на журналістів “Громадського ТБ” Анастасію Станко і Костянтина Реуцького на пісочинському блокпості у 2015 році. Саме під час того нападу, кажуть журналісти, “беркутівці” заявили, що їм “нічого не було за Майдан, і тут також не буде нічого”.

Ось основні етапи судової епопеї Віталія Гончаренка.

“Беркутівця” затримали влітку 2016-го, потім Печерський райсуд його звільнив. Прокуратура подала клопотання, щоб запобіжний захід поновити. Печерський суд продовжив запобіжний захід, але адвокат подав апеляцію. У листопаді Гончаренка відпустили під “нічний домашній арешт”.

“Беркутівець” перебував удома в Харкові із зобов’язанням з’являтися на судові засідання, а також до слідчого та прокурора за першим викликом.

Через порушення цих зобов’язань управління спецрозслідувань ГПУ клопотало взяти його під варту в березні. І за кілька днів до завершення слідства суд таки вирішив взяти Гончаренка під варту.

Адже, за словами слідчого, “беркутівець” уникав та фізично втікав від отримання повісток; не з’являвся за повістками без попереджень; не приїздив на призначений час слідчих дій; не з’являвся на деякі судові засідання, разом із соратниками погрожував прокурорським працівникам тощо.

Зрештою слідство завершилося, докази було зібрано, 23 березня прокуратура передала справу до суду. Таким чином, Віталій Гончаренко набув процесуального статусу “обвинувачений”.

“Я спілкувалася зі слідчим, – розповідає Галина Дідич, – і слідчий мені особисто сказав, що ще одного засідання в Апеляційному суді не буде, тому що справу вже передано до суду. Але які цікаві в нас закони: якщо в Печерський суд передано справу і протягом п’яти днів суд не провів засідання – відповідно, тому мав право проводити засідання Апеляційний суд… Громадськості [на засіданні суду] на той момент вже не було, Гончаренко дає дозвіл на конферензв’язок, і цей суд його відпускає! Без будь-якого запобіжного заходу, взагалі!”

“Беркут” Віталій Гончаренко (на зв’язку по скайпу) і адвокат Валентин Рибін у суді. Фото: Гордон

“Аргумент – “йому був обраний запобіжний захід лише на час досудового розслідування”. Уявіть: досудове розслідування завершене передачею документів до суду, і виходить, що, якщо справу передали до суду, то нам треба всіх затриманих відпускати, бо вони були затримані тільки на час досудового розслідування! Тобто суд зробив все можливе для того, аби Гончаренко чисто юридично поїхав до Росії…” – констатує пані Дідич.

Емігрант з УБД і мовчазне міністерство

“Пікантності” цій історії додає той факт, що боєць харківського ППОП (полк поліції особливого призначення, що формально прийшов на зміну ПМОП “Беркут”) Віталій Гончаренко брав участь в АТО, отримав статус учасника бойових дій, навіть були пропозиції нагородити його.

Наявність посвідчення УБД проти російського агресора, тим не менше, не заважає “беркутівцю” чекати на громадянство країни-агресора!

Адвокат родичів героїв Небесної сотні, представник Адвокатської дорадчої групи Віталій Титич заявляє, що у зв’язку з цим має чимало питань до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та його радника, нардепа Антона Геращенка, який після інциденту в Пісочині став на захист екс-“беркутівців” Гончаренка і Ріяко.

“Геращенко робив [спільне] фото, казав, що буде нагородження і так далі, вказуючи, що на блокпосту Гончаренко когось там затримав. Цікаво знати, кого він затримав, яке кримінальне провадження було відкрито, побачити покази цієї особи, в чому звинувачена, який отримала вирок – зрозуміти, що цей герой зробив”, – каже Титич.

Зазвичай такий комунікабельний у соцмережах і ЗМІ, Антон Геращенко після втечі чотирьох “беркутів” як води в рота набрав.

Історія набуває ще більш гротескного вигляду, якщо врахувати, що троє з чотирьох обвинувачених втікачів пройшли переатестацію і досі перебувають на службі в Національній поліції. Як, втім, і більшість вже колишніх працівників спецпідрозділу “Беркут”.

Читайте також:
Колишні “беркути” залишились у Нацполіції в тих самих підрозділах,
лише ППОП замість ПМОП, – журналіст

З цього приводу також чимало питань до Авакова та його радників має Віталій Кузьменко, представник потерпілих на Майдані 30 листопада.

“Майже жоден із “беркутів” не дав адекватних показів по злочинах часів революції, в той самий час більшість із них продовжує працювати у органах внутрішніх справ. І тільки розголос та суспільний резонанс можуть точково впливати на ситуацію з цими працівниками та їх звільненням. Системної роботи з боку МВС немає -навпаки, міністерство їх покриває… Коли Аваков став міністром, “беркути” стали для нього в принципі “своїми”, яких потрібно захищати”, – каже пан Кузьменко.

Єдиний успіх

Чи не єдиним досягненням у цих процесах видається звільнення з посади судді Світлани Волкової, котра допустила втечу екс-командира роти “Беркута” Садовника.

“Ми довели справу до певної межі – це єдина суддя, що була звільнена, це провадження дисциплінарне, яке тривало рік, я двічі подавав заяву, але вона звільнена”, – розповідає адвокат Віталій Титич.

Адвокат Віталій Титич. Фото: УКМЦ

“Зараз триває кримінальне провадження щодо вчиненого нею за 375-ю статтею, нас не допустили туди як потерпілих – допустили як свідків, але це інший статус…
От цей момент ми пропустили, в цей момент треба було нам допомогти дотиснути цей процес. Адже втеча головного обвинувачуваного, котрий підозрюється в організації і виконанні цього терористичного акту, і його особа встановлена стовідсотково!” – наголошує Титич.

Система домовленостей?

Загалом, усі “беркутівські” справи, пов’язані з подіями Революції Гідності, розвиваються за схожим сценарієм, даючи підстави говорити про напрацьовану систему домовленостей. Це відзначають усі учасники процесу з боку потерпілих. “Беркутам” або дозволяють утекти, або виводять з-під удару.

“18 підозрюваних зразу втекти, чомусь їм дали втекти!” – говорить Володимир Голоднюк, батько загиблого Устима Голоднюка, відомого як “хлопець у блакитній касці”. Голоднюк-старший після смерті сина на Майдані став армійським волонтером, щойно повернувся з чергової поїздки на фронт.

Володимир Голоднюк із каскою вбитого Устима. Фото: Сергій Лойко

За словами пана Володимира, решту “беркутівців” не поспішають затримувати – “відтягують справу в часі, аби забулися злочини, притупилося відчуття болю і гостроти в суспільстві. Потім їх ніби затримують, тому що процедура така обов’язкова. Потім чомусь не знаходять підстав для утримання під вартою, потім їх відпускають на поруки, під домашній арешт, потім “чомусь” вони втікають!.. Це що, налагоджена схема відмивання грошей? Хто в цю банду входить? Чи може, й судді? Я вже починаю підозрювати, що може, й прокурори туди входять. І це не без відома керівництва держави!”

“Я розумію, що до нас ставиться вороже Російська Федерація. Вони – ворог споконвіку. Але чому до нас вороже ставить наше керівництво?! Це знущання над людьми! В мене, пробачте, накипіло!” – заявляє Володимир Голоднюк.

Катерина Шаповал, мати загиблого Сергія Шаповала, не пропускає практично жодного засідання по справах потерпілих на Майдані. Каже: за ці три роки не лишилося ані сил, ані віри.

“Від деяких судів було враження, що я не в Україні! Стояв “Беркут” за нашими спинами, вони кричали – “Слава “Беркуту”… Нам на підтримку приходили козаки четвертої сотні. Їм погрожували, зчиняли бійки з ними, рвали фотографії наших рідних. Раніше “беркутівці” сиділи [на судах] як мишки – тепер вони як герої. Наша Небесна сотня, і ми, рідні Небесної сотні, ми вже ніхто! Нас уже топчуть у бруд!” – заявляє пані Катерина.

“Мій син не те, що загинув, – його по-звірячому вбили! Вбили його такою кулею, з якими ідуть на полювання, у нього порвало всередині всі органи… Його занесли в Дім офіцерів, ще живого… Але ви розумієте, коли в людини все всередині порвано і завдано ударів… він не мав можливості вижити… Мені розказували, як заскакували в Дім офіцерів “беркути”, і вони там кричали, що “ми вас, бендерівців, поубиваємо тут усіх”. Лежали поранені, наші рідні… Велика вдячність начальнику Дому офіцерів, який вийшов у формі і вигнав “беркута”, – свідчить Катерина Шаповал.

Пані Катерина згадує також справу “беркутівського” командира роти з Харкова, полковника Владислава Лукаша, який після апеляції вийшов під домашній арешт: “Вже скоро рік як він ходить на свободі… Суд не відбувається, Апеляційний суд не дає жодного рішення, і ми не можемо добилися, щоб почався суд! То в нього захист був у декреті, то вона взяла декретну відпустку, то ще якісь приводи, аби не могли відбутися суди… А моє дитя три роки лежить у могилі. Звідти не може він прийти до мене, не може мені подзвонити. Не може прийти, обійняти мене і свою доньку…”

Читайте також:
Екс-беркутівець у суді визнав провину
та розповів деталі розстрілу євромайданівців

Віталій Кузьменко гірко жартує: скоро “беркутівців” буде більше в Росії чи на окупованій території, аніж на землі, підконтрольній Україні.

Потерпілі майданівці, родичі загиблих героїв наголошують: єдине, що наразі здатне ламати систему – це активна громадськість, яка бореться за прозорість і доведення до кінця розпочатих процесів.
Тож – приходьте на засідання судів у справах Майдану, що винні не уникли покарання.

Читайте також:
У харківській поліції пояснили, чому “беркутівці”, які ходять під слідством, пройшли атестацію і служать далі

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *