“Будьте ви прокляті”. Як волонтери й АТОвці відсувають псевдоветеранів від бюджетного корита


автор: Ольга Гордійчук

Поки країна воює, відставні “ватні” генерали проводять проросійські марші коштом держбюджету. Поки волонтери збирають із небайдужих стариків по десятці на допомогу бійцям АТО, псевдоветерани з пулу громрад сидять на потоках Мінооборони і Держслужби, отримуючи мільйони собі на ікру й “порш каєнни”.

Справжні дієві активісти і ветерани війни з Росією не можуть зрозуміти, чому закон досі дозволяє набивати кишені наближеній до “корита” п’ятій колоні, самозванцям та дармоїдам, які не провадять реальної роботи для потреб реального ветеранського середовища. Відтак питання поставлене руба: фінансувати з державного бюджету не статутну діяльність ГО, а тільки проекти, обрані на конкурсі. Тобто реальну допомогу як ветеранам АТО, так і Другої світової.

Перша перемога на цьому “внутрішньому фронті” вже здобута: 10 квітня активісти змусили проголосувати представників бюджетоїдних організацій при Держслужбі ветеранів та учасників АТО за справедливий підхід до розподілу “ветеранських” коштів державного бюджету.
Хоча насправді боротьба лише починається. Адже псевдоветерани розуміють, що новий підхід означатиме кінець їхніх “контор”.

Хто в черзі до корита

Уже декілька років з українського бюджету виділяються мільйони гривень на ветеранські громадські організації. Але наскільки реальні ці ветерани і чи ефективно використовуються виділені суспільні гроші, ніхто не контролює.

Так, із бюджету Міністерства соціальної політики виділяються кошти, які через Держслужбу у справах ветеранів війни та учасників АТО спрямовуються певним ветеранським громадським об’єднанням. У 2016 році такі організації отримали 20 млн. грн., на 2017-й передбачена аналогічна сума.

На початку 2017 року волонтери та реальні громадські активісти відчинили цю “таємну кімнату” і виявили, що під час російсько-української війни псевдоветеранські керівники проїдають бюджетні мільйони майже винятково на власні потреби, а деякі – ще й витрачають наші податки на антиукраїнські заходи.

Список ветеранських організацій, яким планують виділити кошти у 2017 році:


У переліку бачимо такі оригінальні назви, як Асоціація ветеранів-підводників, ВГО “Федерація футболу учасників АТО”, “Союз ветеранів Ракетних військ спецпризначення”, навіть “Офіцерський корпус” сумновідомого Віктора Рубана-Гарбузюка, відомого співпрацею з Медведчуком та спільними поїздками в ОРДО з депутаткою Савченко.

Переважна частина організацій та грошових потоків із “бюджетного” списку не мають жодного відношення до реальної підтримки ветеранів АТО, які в Україні стали найчисельнішою групою колишніх комбатантів.

А хто ж отримує найбільші шматки бюджетного пирога?

Організація ветеранів України

Очільник цієї організації – Петро Цибенко – колишній народний депутат від нині забороненої Компартії України. Факт, що Друга світова війна скінчилася на 4 роки раніше від дня народження Цибенка, не заважає йому вважати себе “ветераном”.

Власне, Організація ветеранів України й не приховує, що підбирає під себе не лише ветеранів війни, а й просто літніх людей із ностальгією за СРСР.

Сам Цибенко, колишній завідувач відділу Свердловського міськкому КПУ на Луганщині, ігнорує теперішню війну на Сході. Ось як він висловився про державне свято 14 жовтня День захисника України: “Це нове свято ще більше розколює Україну, зводить людей стінку на стінку. Бо головний захисник Вітчизни для сьогоднішніх ветеранів – це ветеран Великої Вітчизняної війни… Навіть назва [свята] – не День захисника Вітчизни, а День захисника України”.
Очевидно, що пан Цибенко вважає своєю Вітчизною не Україну.

Його антиукраїнська діяльність виражається не тільки на словах. Так, 9 травня 2016 року Організація ветеранів України за прикладом Російської Федерації влаштувала акцію “Бесзмертний полк”. Її атрибутика – георгіївські стрічки, радянські прапори, портрети Сталіна.

Такі акції спричинили громадянське протистояння та сутички в Києві, Харкові, інших містах.

Не зважаючи на діяльність у фарватері російської та комуністичної пропаганди, у 2016 році з державного бюджету на ОВУ виділили 1,2 млн. грн. Цього року робочою групою заявлена пропозиція – 1 млн. грн.

В організації є осередки в кожній області, містах і районах (всього 400), яким виділяють кошти також з обласних та міських бюджетів. Наприклад, з із київського бюджету “цибенківцям” торік перепало 5,156 млн. грн.

Як організація витрачає бюджетні кошти? У 2015 році провели шаховий турнір за 80 тис. грн. У березні 2016-го – конференція за 75,5 тис. грн., участь у якій брала нардеп від “Опозиційного блоку” Наталія Королевська, у травні на засідання витратили 84 тис. грн., ще 10 тис. грн. – на квіти до річниці Жовтневої революції.

А на відкриття скульптури “Люди победы”, яку замовила ОВУ, завітала керівник “Інтер медіа груп” Ганна Безлюдна. Авжеж, сюжети про “Безсмертний полк” на “Інтері” просувають з особливою наполегливістю, і цього року теж.

Всеукраїнський союз громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів

Ще одна організація, яка у 2016 році отримала 1,5 млн. грн., а 2017-го претендує на 1,2 млн. з бюджету – “Всеукраїнський союз громадських об’єднань учасників бойових дій, ветеранів військової служби та правоохоронних органів “Всеукраїнський союз”. Її керівник – генерал-полковник запасу Віктор Палій, як і Цибенко – 1949 р.н.
Палій – колишній керівник Головного управління розвідки МО України (2000-2003), начальник Національної академії оборони України в 1999-2000 роках, перед тим – начштабу ПрикВО і Західного оперативного командування.

До Революції Гідності Палій тісно співпрацював із російськими навколовійськовими організаціями, у 2013 році привіз в Одесу народжений у Росії молодіжний збір “Союз спадкоємців перемоги”.

До війни Віктор Палій до війни був заступником голови громадської ради при Міноборони України, а 3 квітня 2014 року – вперше обраний головою.

Палій каже, що його “Союз” організував чотири виїзди з ансамблем у зону АТО, кожен коштував 80-90 тис. грн. Щоправда, один із цих виїздів був “аж” у курортний Бердянськ.

У 2016 році “паліївці” витратили 208 тис. грн. на проживання в санаторії “Жовтень” у Кончі-Заспі, решта коштів пішла на зарплати своїм працівникам та на різні засідання.

Саме Палій 24 лютого вів установчі збори нового складу громадської ради при Міністерстві оборони, на яких, власне, недопущені в раду волонтери-активісти влаштували перший демарш.

Українська спілка в’язнів-жертв нацизму

Керує Демидов Маркіян Дмитрович, 1935 р.н. У восьмирічному віці на один рік потрапив до концтабору Саласпілс у Латвії, про що нагадує на кожній публічній зустрічі. У 2002 році йшов на парламентські вибори від Комуністичної партії, але його кандидатуру не зареєстрували, бо не задекларував автомобіль.

Пан Демидов “уславився” цього тижня, коли в коментарі журналістам назвав їх “б**дями й проститутками”, себе – “бєдний узнік”, а потім сів у дорогий німецький Mercedes Benz.

Охочим отримати звіт про використання бюджетних коштів він кинув уже безсмертну, як той полк, фразу”: “Будьте вы прокляты, пошли вы на**й, б**дь!”

Відео. Увага, ненормативна лексика!

Відомо також, що, крім “Мерседеса” GL 350 CDI 2013 року, “бідний в’язень” має “Порш Каєн” 2012 року.

Ось Демидов перший у черзі за святковим тортом із президентом Ющенком:

А тут – святкує День Перемоги з президентом Януковичем:


У вересні 2015 році, у розпал російської агресії проти України, представники організації Демидова їздили в Москву на ІІ Міжнародний антифашистський форум. Девіз форуму: “всіма силами перегородити шлях неофашизму заради майбутнього дітей і дитинства”.
Поки російські окупанти на Донбасі “насипали” з мінометів по позиціях сил АТО на Донбасі, “демидовці” витратили з українського бюджету на подорож до Москви 23 150 грн.

Після форуму в Москві гостям накладали ікру:

У 2015 -2016 роках пан Демидов та голови обласних відділень його спілки їздили також у Словенію, Німеччину, Польщу, Білорусь, Сербію. На ці подорожі витратили 121 тисячу бюджетних гривень. Решта грошей, виділених спілці, пішли на зарплати та інші витрати на утримання організації.

На 2017 рік “демидовські” просять із бюджету 720 тис. грн.

Всеукраїнська асоціація ветеранів Афганістану

У 2016 році Всеукраїнська асоціація ветеранів Афганістану отримала 1,25 млн. грн., у цьому році розраховує на 1 мільйон.

Її очолює Сергій Куніцин – політик із Криму, колишній голова Радміну АРК і Севастопольської МДА, зараз – народний депутат від Блоку Порошенка та позаштатний радник президента. У 2013 році він, колишній “афганець”, був нагороджений російським Орденом Дружби, але після початку війни дружба Куніцина з колегами-воїнами-інтернаціоналістами з Росії ослабла.

З початку АТО внаслідок бойових дій загинули вже більше 200 українських “афганців”.

Спілка Куніцина витрачає бюджетні гроші переважно на зарплати, бюрократію та “патріотичне виховання молоді”.




По закону, але не по совісті

Згідно з законом, все чесно, адже гроші з бюджету виділяються на статутну діяльність ветеранських організацій, до якої входить і оплата їхніх офісів, поїздок, посадових ставок.

Біда в тому, що більшість наближених до влади ветеранських організацій надто мало працюють за дверима своїх офісів.

Ці організації майже ніяк не допомагають тій жменьці людей, які ще живі після бойових дій Другої світової, зате використовують слово “ветеран” скрізь, де можна “пробити” транш на власне фінансування.

При цьому за 20 мільйонів, які держава витрачає на них щороку, можна, наприклад, купити 7 укомплектованих реанімобілів для передової, або 21о тепловізорів, каже в коментарі “Новинарні” співзасновник волонтерського об’єднання “Народний тил” Роман Балан (“Сініцин”) – один з ініціаторів зміни підходів до фінансування громрад і ГО при міністерствах.

У громадській раді при Міноборони – ті самі проблеми, що й при Держслужбі ветеранів та учасників АТО, і частково ті самі персонажі.

Крім грошей, “псевдоветеранів” та фейкових діячів цікавить ще й влада, і за законом вони мають таку можливість.

Збори в МОУ 24 лютого. Фото: ФБ Роман Сініцин

Як писала “Новинарня“, у 2017 році до громради при Міноборони спробували увійти волонтерські організації, які справді допомагають українським бійцям АТО та ветеранам. Але “старики” на чолі з Віктором Палієм зробили все, щоб “чужі” сюди не потрапили.

Валентина Варава – волонтер з “Ініціативи Е+” – була учасницею тієї  ініціативної групи з підготовки до виборів нової громради МОУ.

Вона розповіла “Новинарні“, як діяло попереднє керівництво, щоб не допустити в свою теплу компанію “сторонніх”. Документи про підтвердження діяльності вимагали лише у волонтерів, а, наприклад”, заявку на участь від ГО “Всеукраїнський міст єдності” Альони Шевцової спромоглися загубити, хоча ця організація з перших днів війни допомагає нашим військовим. Багато організацій свідомо не були сповіщені про дату зборів. Крім цього, були невчасно розіслані повідомлення про необхідність виправлень, і люди отримали їх уже після кінцевого терміну.

Пані Валентина каже, що Віктор Палій намагався з нею “домовитися, проте не вийшло”.

Зрештою, у день виборів учасники зібрання отримали “готовий” список організацій, яких “потрібно обрати”. Так і вийшов “договорняк”: на виборах майже одностайно піднімали руки тільки за “узгоджені” організації.

Із розмови з іншим відомим волонтером Олексієм Ліпіріді – координатором Центру допомоги учасникам АТО – “Новинарня” дізналася, що бути членом громради означає мати прямий доступ до відомчих кабінетів, змогу бути присутнім на міністерських нарадах, кулуарні знайомства, спілкування з тими, хто приймає рішення.

Роман Синіцин також розповідає, що в громадської ради є важелі впливу на процес розподілення квартир – оскільки в квартирну комісію делегується представник громради. А ще – це аргумент, щоб отримати більше бюджетних грошей на фінансування своєї ГО.

Волонтери написали заяву до міністра оборони Степана Полторака про не легітимність виборів громради, і той наказав розібратися. Але, згідно із законом, міністр не може вплинути на роботу громадської ради – на те вона й “громадська”, щоб забезпечувати контроль над виконавчою владою.

Скандалом також зайнялася СБУ, тому є надія, що крапка в цьому питанні не поставлена.

“На Одесу” – правильний напрям

Як показує практика, розчистити авгієві стайні громрад без радикальних методів впливу не вдається.

9 березня 2017 року всі громрада при Міністерстві оборони зібралися в Будинку офіцерів, щоб поділити кошти, які їм планують виділити на 2017 рік. Але цього разу все закінчилося не як зазвичай.

На зібрання прийшов ветеран АТО з батальйону “Донбас”, нині – правий громадський активіст Дмитро Різниченко, який запитав Цибенка про його ветеранство і про колорадські стрічки на “Безсмертному полку”.

Удар Дмитра лобом в обличчя генерала Палія (“на Одесу”, як кажуть) не лише став “ньюсом” дня, а й привернув увагу суспільства до того, чому, власне, трапився конфлікт.

У коментарі “Новинарні” Дмитро Різниченко каже: “До удару по мармизі палію вважалося, що він (Палій) недоторканне падло і з ним нічого не можна вдіяти”. Відтоді проблему висвітило багато ЗМІ, констатує боєць, і конфлікт перейшов в публічне поле.

Прокляття конкурсного відбору

5 квітня відбувалося засідання уряду, на якому мали обговорити питання про виділення коштів на Держслужбу ветеранів. Активісти й волонтери зібралися на біля Кабміну на мітинг, щоб у 2017 році не допустити фінансування фейкових організацій.

Активісти вимагають перейти на конкурсне фінансування таких організацій. Наприклад, якщо організація має реальний проект, який справді допоможе ветеранам або бійцям АТО, то нехай пропонує його на загальному конкурсі, і в разі конкурентного відбору може отримати на нього бюджетне фінансування.

Таку ініціативу підтримує Олександра Тарасова – начальник управління у справах ветеранів та учасників АТО Мінсоцполітики, а також Наталія Федорович – заступник міністра соціальної політики.

Втіленню такої ініціативи заважає одне – інтереси “старих” ветеранських організацій, які звикли проїдати бюджетні кошти з мінімальною ефективністю та не нести відповідальності.

“Палій застосовує усі свої вміння, щоб не допустити проектного фінансування. Він колишній начальник розвідувального управління, і в нього дуже багато компроматів на тих, хто сидить при владі. Тому він може тиснути на багато кнопочок і пролобіювати рішення для себе”, – стверджує Дмитро Різниченко.

За його словами, разом з Палієм на посадовців тиснуть і екс-комуніст Цибенко, і Сергій Куніцин з БПП, який має значний вплив як “кримський” і “афганський” радник президента.

“З надією бути почутим” Петро Цибенко навіть писав лист від ради ОВУ до прем’єра Володимира Гройсмана:


Кажуть, очільник Держслужби ветеранів Артур Дерев’янко пропонував торгуватися, тобто у 2017 році не змінювати принцип фінансування, а проектне ввести з наступного року. За попередньою інформацію, міністр соцполітики Андрій Рева теж хоче “знайти компроміс”.

Проте активісти вперто стоять на своєму. Вони залучили ветеранів АТО і 10 квітня прийшли на засідання при Держслужбі ветеранів і наполягли, щоб уже з цього року 20 мільйонів виділилося на проекти, які виграють конкурс.

Головним противником конкурсного фінансування на засіданні в палаці ветеранів був уже згаданий “бідний в’язень на “Мерседесі” – очільник Спілки жертв нацизму Маркіян Демидов.
Він активно виступав проти ініціативи АТОвців і виставив на голосування пропозицію не змінювати систему фінансування, тобто залишити пряме надходження бюджетних коштів для “старих” ветеранських спілок, незалежно від їх роду діяльності та активності.

“Ви ж не державний орган. На ваше місце мають прийти, хто справді допомагатиме ветеранам”, – переконував “стариків” Різниченко.

Як активісти переконували “старих ветеранів” проголосувати. Відео:

Після двогодинних суперечок більшість таки підтримала “конкурсну” новацію. Зокрема, до цього схилилися й деякі “старі” організації.
Представники багатьох ветеранських організацій голосували за обидві пропозиції.

Читайте також:
Ветеранські організації перейдуть на конкурсне фінансування

Маркіян Демидов після цього засідання прокляв і послав активістів досить оптимістичним тоном – для нього ще не все втрачено.

Далі – рішення за міністром соцполітики Ревою (хоча відомо, що він не в захваті від пропозиції).

Перейти на проектне голосування можна буде після того, як Кабмін ухвалить відповідну постанову.

Якщо Кабмін прислухається до думки активістів, наступним кроком має бути створення робочої групи при Міністерстві соціальної політики. Вона розробить нові правила фінансування проектів.

Імовірно, ця стадія стане ще однією точкою зіткнення між молодими активістами і радянськими функціонерами.

Адже волонтерам та активістам необхідно буде ще протиснутися в цю групу, щоб заборонити фейковим ветеранам всіх дурити та отримувати гроші з бюджету собі на офіси та зарплати.

Читайте також:
Реабілітовані державою. Держслужба ветеранів і Генштаб
прозвітували про психологічну роботу з АТОвцями

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *