Учасник АТО Ананьєв – про вирок Назарову: командир не має права бути самодуром

Валерій Ананьєв
учасник АТО, 23 роки, демобілізований,
у 2014 році – боєць 25-ї окремої повітряно-десантної бригади

(FB)

Я намагаюся не чіпати гострі теми. І навіть якщо висловлююся з якогось неоднозначного приводу, то намагаюся піднести це з гумором. Не люблю ні з ким сперечатися і бачити лайку в коментарях під постом. Але ця тема дуже особиста. Дуже. До грудки в горлі, до різі в очах.

Пам’ятаю крайній раз, коли в мене текли сльози, це було півроку тому, коли переглядав фотографії й натрапив на фото хлопця, який загинув у збитому Ілі в Луганському аеропорту. У нього залишилася дружина і маленька дитина. Хоча на той момент я думав, що взагалі не здатний більше плакати.

Розумієте, хлопці, я бачив війну й армію зсередини. Я бачив багато хорошого: самовідданість, сміливість, мудрість деяких командирів, бачив, коли жертвують життям заради інших.

Але я бачив найбридкіше її нутро. І найбільш бридка та мерзенна її частина – це недбалість і самодурство більшої (підкреслюю БІЛЬШОЇ) частини нашого командування. Наплювацьке ставлення до людей взагалі і солдатів зокрема, яке вирощене в СРСР і не вивітрилося досі.

Я знаю, як після початку бойових дій десантників із Луганського аеропорту відправляли по горілку в Луганськ! По горілку для високого командного чину, тому що йому нудно було. “Мовчати! Служи, солдат!” – це найпоширеніша мотивація і аргументація.

Солдатів, відправлених по горілку, звісно, взяли в полон.

Пам’ятаю, як один командирчик, який перебуває зараз у К[омандуванні] ВДВ, прямим текстом сказав: “Мені пох*й на солдатів, головне, щоб техніка вціліла”.

Чому я все це згадав? А тут у суспільстві питання було порушено, чи правильно засудили Назарова на сім років. Мовляв, чи справедливо?

“Пацани, ви в курсі, що будь-який ваш наказ може довести вас до в’язниці, і судити вас буде не суд реальних військових фахівців, а громадськість на чолі з вахла***ом плоскостопним і далекозорим інтернетчиком Бутусовим та судейки тупорилі й продажні, котрі розуміються на війні, як Азіров на українській мові” – це цитата з поста автогонщика, волонтера і військового експерта Мочанова.

Цікаво, жителі казарм 25-ї бригади є громадськістю? Чи достатньо вони компетентні у військових питаннях, на думку шановного пана? Можна провести опитування цих жителів і запитати, що вони думають з приводу рішення суду. Я не беруся судити про результати цього опитування, але мені було б цікаво побачити його результати.

Найбільше напружує популярна зараз думка, мовляв, “ось зараз почнуть судити всіх офіцерів, і всі будуть боятися давати будь-які накази, які можуть привести до смертей солдатів”.
Що за маячня?! Ви в курсі, скількох солдат засудили за крайні три роки? Багато. І чомусь люди все одно йдуть в армію, підписують контракти і служать.

Чи справедливо давати Назарову сім років? Не знаю. Може, гідніше було нагородити його зіркою “героя ЛНР”.

А щодо офіцерів, які понаписували там якісь листи, що, мовляв, генерал ні в чому не винен і взагалі красень, ось що хочу сказати: я знаю стільки військових злочинів, зам’ятих командуванням, що цінність цих листів для мене трохи менша, ніж писанина на паркані .

До речі, хочу нагадати, що два роки тому генерал Назаров звинувачував у катастрофі екіпаж Іл-76. Ось тільки суд не визнав його Д’Артаньяном.

Я поважаю чужу думку і намагаюся ні з ким не сперечатися. Ось і вас попрошу не намагатися оскаржити мої слова. Я не суддя, і моя думка насправді не має зовсім ніякого значення.

Командир може помилятися. Командир не має права бути самодуром.

Читайте також:
Порошенко – проти вироку Павлоградського райсуду генералу Назарову. Ініціюватиме військові спецсуди