Смерть, яка переслідує бразильського терориста Рафаела Лусваргі

Чим більше «Новинарня» заглиблюється у біографію бразильського терориста Рафаела Лусваргі, якого СБУ затримала 6 жовтня 2016 року в «Борисполі» та якого цими днями починають судити в Києві за «участь у терористичній організації» та «в діяльності не передбачених законом збройних формувань», тим чіткіше стає зрозуміло, що в певний момент свого життя «Бразилець» перетворився з «фріка-дугініста» на особу явної соціопатичної поведінки, життєвий вибір якої кінець кінцем привів його в табір бойовиків незаконних збройних формувань на сході України.

Перед тим, як Лусваргі зміг похвалитися вбивством чотирьох українських військових, у його російському житті була ще одна смерть.

автор: Дмитро Яцюк, журналіст та блогер

Все починалося набагато романтичніше. Після того як Лусваргі був звільнений з лав французького Іноземного легіону (сам бойовик в інтервʼю розказував, що звільнився «через проблеми зі здоровʼям») та після невдалої спроби стати офіцером бразильської Військової поліції у штаті Пара, 2011 року Рафаел відправляється у Росію, де в 2011-12 роках у Курську навчається на курсі медицини підготовчого факультету місцевого державного університету (КГУ).

Рафаел Лусваргі в Курському університеті

За версією Лусваргі, навчання в університеті було йому потрібне лише для вивчення російської мови та спроби вступу до збройних сил РФ.

Його колеги по факультету, з якими вдалося поговорити «Новинарні» на умовах анонімності, згадують, що навчання важко давалося Лусваргі, було видно, що лікарська справа не дуже приваблює колишнього парашутиста. У студентському житті йому не вистачало активних дій, тому Рафаел радо приставав до будь яких забав та авантюр.

Вже у Курську Лусваргі познайомився з молодим бразильським військовим Енріке Васкесом де Хару (нар. 15.03.1991).

Енріке де Хару з батьками

Енріке був одним із чотирьох синів працьовитого, але небагатого подружжя із Сан-Паулу. Юнак вчився на інженера авіаційно-космічної техніки, одночасно навчався у центрі підготовки офіцерів-резервістів (CPOR) бразильської армії.

Зрозумівши, що його цікавить медицина, та отримавши російську стипендію, на початку жовтня 2011 року молодий лейтенант бразильських ЗС переїхав у Курськ, мріючи в майбутньому стати військовим нейрохірургом.

Енріке де Хару в Росії – побачив сніг

Бразильська подружка Енріке, дівчина українсько-бразильського походження Наташа Квасіней (Natasha Kwasinei), з якою він познайомилася ще в середній школі та зустрічався майже шість років, розповідає, що була проти його навчання у Росії.

«Я не хотіла, аби він їхав, але вирішила не надто втручатися. Я казала йому мільйони разів, що не хочу, аби він там жив», – згадувала Наташа в січні 2012 року у розмові з журналістом бразильського сайту G1.

Уранці 2 січня 2012-го, коли Курськ ще відходив від святкування Нового року, Енріке й Рафаель вирішили піти покататися на ковзанах. Точно не відомо, до якої саме водойми вони попрямували, скоріше за все, відправилися в міський парк «Боєва дача» у вигині річки Тускарь, що розташований найближче до центра міста та є одним з улюблених серед іноземних студентів.

Що сталося далі, відомо лише зі слів Рафаела Лусваргі, адже він – єдиний свідок події.

Після закінчення катання, вже по дорозі до дому, тонка крига не витримала (2 січня 2012 року температура повітря в Курську була -2ºС), і бразильці провалилися в крижану воду.

Вони щосили борсалися, намагаючись дістатися берега, одяг тягнув їх на дно, чоловіки замерзали…

Неподалік від місця пригоди на березі річки була розташована будка з червоною кнопкою виклику рятувальників, але, незважаючи на ще не пізній час, зимовий пляж був пустельним…

Рафаел Лусваргі показує місце трагедії в Курську для бразильського ТБ

За словами Рафаела, їх побачив та врятував випадковий міліціонер, який проходив поруч та який викликав рятувальників. Це персонаж, про якого багато хто чув, але бачив його, здається, лише Лусваргі.

Сталося так, що майбутні медики мали цілковито різний талан: Лусваргі потрапив у лікарню, звідки вийшов уже за кілька днів, а Енріке де Хару загинув внаслдіок утоплення та переохолодження організму (офіційна причина смерті – утоплення).

Окрім людської трагедії, смерть Енріке де Хару також спричинила фінансову кризу в його родині. Батьки ще не виплатили позику, яку просили для відправки Енріке на навчання, коли мусили зібрати 6 тисяч доларів для перевезення цинкової труни з Курська до Сан-Паулу.

Не маючи достатніх коштів, родина оголосила збір фінансів серед знайомих та незнайомців, гроші передавали й родичі інших бразильських студентів, які навчалися у Росії.

Невелика бразильська студентська громада Курська була цілковито заскочена смертю співвітчизника. Зі слів колишніх однокашників Енріке, чимало бразильських студентів звинувачували Рафаела Лусваргі у смерті колеги – хоча б тому, що, за зізнанням Лусваргі, за кілька днів до трагедії він вже катався на ковзанах практично на тому ж самому місці й також провалювався під лід, хоча й без трагічних наслідків (відео з Курська).

Зі слів Лусваргі, після того, як вони з Енріке опинилися в крижаній воді, до порятунку пройшло від 20 хвилин до двох годин (в різних інтервʼю називаються різні часові проміжки).

Окрім Лусваргі, бразильська преса згадує інших бразильських студентів, які різними словами описують подробиці смерті свого колеги, але завжди посилаючись на розповідь єдиного свідка трагедії – самого Рафаела.

Російська подружка Енріке Ірина Южаніна, на одностайну думку друзів та родичів загиблого, може володіти додатковою інформацією про смерть студента. На жаль, попри неодноразові намагання «Новинарні» увійти у контакт з Іриною (фотографом та вітражисткою), нам це не вдалося.

Відомо, що Ірина є донькою російського військового, тому не виключено, що вона та її родина можуть якоюсь мірою симпатизувати донбаській авантюрі Лусваргі, не бажаючи ділитися інформацією, яка можливо могла би зашкодити заарештованому в Україні бойовикові.

Цікаво, що серед бразильських студентів Курська була поширена міська легенда про те, батько Ірини належав до одного з кіл «путінської гвардії», принаймні на регіональному рівні. Але «Новинарня» не змогла знайти жодних реальних підтверджень цієї версії.

Близькі родичі Енріке де Хару, з якими зуміла поспілкуватися «Новинарня», кажуть, що ставляться до факту арешту Лусваргі у Києві індиферентно, хоча заявляють: «Якщо Рафаел у чомусь провинився, він повинен відповісти перед законом, як будь який інший громадянин».

Як пояснив «Новинарні» українсько-бразильський адвокат Лукас Я. К., оскільки смерть Енріке була кваліфікована в Бразилії як «нещасний випадок», то у випадку, якщо будуть знайдені серйозні нововиявлені обставини, й тільки на прохання родини, можна було б очікувати, що бразильська прокуратура погодиться на новий перегляд справи, яка була закрита ще 2012 року.

Читайте також:
12 найманців з-за океану.
Портрети бразильських терористів на Донбасі

Вербувальник-дугініст Рафаел Машаду

Із середини 2014 року лідер бразильських «дугіністів» та один із найактивніших вербувальників бразильських радикалів на війну в Донбасі – адвокат з Ріо-де-Жанейро Рафаел Машаду – за його власними словами, перетворив «того, хто був ніким, на грецького героя». Це про Рафаела Лусваргі.

З того ж самого часу Лусваргі дав десятки інтервʼю бразильській пресі та блогосфері, від видань комуністичного й «дугіністського» спрямування до цілковито мейнстрімових ЗМІ. В жодному з цих інтервʼю він жодним словом не згадує смерть свого товариша та колеги. Також він ніколи не говорить про свою роль у тому, що саме сталося 2 січня 2012 року у Курську.

Водночас смерть Енріке де Хару стала своєрідним початком падіння та деградації будь-якої професійної карʼєри самого Лусваргі. Він уже не повертається до лав Військової поліції, навпаки, під час проведення чемпіонату світу з футболу в Бразилії бере участь у вуличних бійках зі співробітниками своєї колишньої структури та стає відомим у цілій країні як «анархіст Black bloc у милій спідничці».

Рафаел Лусваргі під час арешту 2014 року в Бразилії

Після 45 днів увʼязнення в бразильській тюрмі (де Лусваргі сидів у спеціальній секції для колишніх та діючих поліцейських) він вигулькує вже в Україні як «лейтенант російських козачих військ» та присягається «боротися за Новоросію до самого кінця» задля «власної слави, слави Росії та словʼянської раси».

Хоча час від часу Рафаел відходив від обраного образу «словʼянського воїна» та приголомшував фразами на кшталт «я завжди був нацистом, ше з пацанячого віку» – щоб в іншому інтерв’ю відкрито заявити про вбивство чотирьох українських військових.

Рафаел Лусваргі на Донбасі

Життя Рафаела Лусваргі може слугувати ілюстрацією, як сучасні технології створюють тимчасових медійних кумирів. А також прикладом того, що буває, коли преса забуває або не має часу та бажання ставити важливі й важкі питання «героям та антигероям нашого часу».

Питання, які «Новинарня» планує ставити постійно, не забуваючи слідкуючи за перипетіями українського суду над Лусваргі. Який поповниться новими деталями вже в найближчі декілька днів.

* * *

Нагадаємо, бразильський легіонер терористичних організацій “ДНР/ЛНР” Рафаел Маркес Лусваргі був затриманий по прибуттю літаком в аеропорт “Бориспіль” із Бразилії 6 жовтня 2016 року.
В лавах бойовиків на Сході України він воював з 2014 року, повідомляв про це в соцмережах та інтерв’ю російським ЗМІ. Був поранений.

Новинарня” вирахувала його перша:
Бразилець Рафаел Лусваргі: воював за “ДНР” і Росію від Дубліна до Сіетла,
затриманий у “Борисполі”

“Восени 2014 року 32-річний професійний вбивця прибув на тимчасово окуповані території України та приєднався до бандформування «Вікінг». Брав участь у бойових діях у районі Вергулівки, Первомайського, Горлівки, Старобешевого, Дебальцевого, Донецького аеропорту”, – інформувала СБУ після затримання.

За деякими даними, оперативники СБУ виманили Лусваргі з бразильських “канікул” обманом від імені третіх осіб, спокусивши роботою в галузі безпеки морських перевезень в “проросійській” Одесі.
Компанія “Омега”, яка запросила його на роботу, оплатила терористові квиток в один кінець в Україну.

Вирок Лусваргі можуть винести вже найближчим часом – він повністю визнає провину.

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.