Вибір “Іспанця”: емігрант-закарпатець повернувся в Україну і воює за Донбас

Українець Віталій Тенкач 17 років прожив в Іспанії, але в 2014 році повернувся на Батьківщину й пішов за неї воювати.
Тепер 50-річний командир розвідроти 34-го омпб з позивним Іспанець лежить у госпіталі з тяжкими травмами після автокатастрофи, повідомляє “Новинарня” з посиланням на “Народну армію“.

Віталій родом з Іршави, що на Закарпатті. В Іспанії він жив спокійним і розміреним життям, аж поки почалися події на Майдані.

“Коли дізнався, що відбувається в Україні, то, не вагаючись, разом з однодумцями з нашої діаспори одразу прилетів додому. Нас було 35. — Шлях боротьби почався ще з Майдану. Коли на сході України сталася біда, спочатку знайшов себе у волонтерстві. З перших днів їздив з Ізюма до Слов’янська. Возили воду, їжу… Важко було нам спочатку. Навіть дуже”, – зізнається Іспанець.

Сьогодні й побратими, і вороги добре знають Іспанця, командира розвідроти 34-го окремого мотопіхотного батальйону.

Хоча підлеглі називають його ще й Батею. Адже Віталій – досвідчений військовий.

“За Союзу я служив прапорщиком, після його розпаду поїхав до Чехії, згодом — до Югославії. Там почалась війна, і я залишився вільнонайманим”, – розповідає Тенкач.

А потім він переїхав до Іспанії, де 1999 року отримав громадянство.

“Багато працював, мав свою фірму. А з 2008-го по 2010 рік служив у Іспанському легіоні в Афганістані, — згадує Віталій.

Іспанець брав участь у боях під Горлівкою, Зайцевим, у Пісках.

“2014 року в нас не було нічого: ні форми, ні техніки, ні належного забезпечення. Пригадую, коли мені з Іспанії прислали форму, то я багатьох тоді вдягнув. А ворог роздмухав недолугу новину, мовляв, до нас Іспанський легіон прийшов на допомогу.
Нині легше. Місцеве населення переважно проукраїнське, чимало людей пристають на наш бік, вони наче прозрівають…”, — каже боєць.

За час служби Віталій потрапляв у різні ситуації. Якось йому довелося вітатися з ворогом, який був у засідці, і поки той зрозумів, хто є хто, він знешкодив кулеметника. Часто рота Іспанця заходила на ворожі території. Якось їм навіть довелося повзати по ріллі між “ДНР” і “ЛНР”, відшукуючи безпілотник.

“Я завжди казав хлопцям перед боєм: головне — не тікати від свого страху, згодом призвичаїтеся. Війна — то не жарти, і соромитися нема чого“, — розповідає Віталій.

Один із яскравих спогадів — обстріл під Зайцевим, коли згоріла й техніка, і зброя. Вцілів тільки один кунг.

Але найбільше в пам’яті досвідченого воїна закарбувалися не свист куль і вибухи, а кіт, який, добре знаючи, що робити під час обстрілу, стрибнув під танк разом із Віталієм. “Дикий” кіт, який ніколи не йшов до рук, заліз за пазуху бійцеві й просидів там півдня.

А після обстрілу з напівзгорілого намету виліз кухар і запитав, струшуючи попіл із чола: “Що то було, хлопці?” Такий богатирський сон мав чоловік!

Згадується Віталію й бій під Дзержинськом (нині — Торецьк).

“Тоді ми пішли в наступ, почали виганяти ворога, мов шолудивого пса, з Костянтинівки на Дзержинськ, пішли на Горлівку. Такого шуму наробили, хоча кількісна перевага аж ніяк не за нами була.
А ще зіткнулися з таким: ворог не забирав тіла своїх, хоча їхня пропаганда стверджує, що «русскіє своіх нє бросают». Отакий цинізм. Це в нас із героями прощаються, схиливши голови й стоячи на колінах…” – констатує Тенкач.

Сьогодні Віталій після автокатастрофи перебуває у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону після того, як потрапив в автокатастрофу.

“Він потрапив у шпиталь у важкому стані. Пошкоджено хребет, переломи ребер, кісток тазу, ніг, розірвано легеню. Коли Іспанець опинився на операційному столі, шанси, що він виживе, були мінімальні. Але лікарі госпіталю зробили неможливе, і він залишився живий”, — розповідає волонтер Андрій Танцюра, який опікується бійцем.

Поруч з Іспанцем і його кохана. Їхня історія також вражає. Тетяна була першим, шкільним коханням Віталія. Але потім доля розвела їх по різних країнах.

Поки громадянин Іспанії Тенкач вів бізнес на Іберійському півострові, Тетяна працювала в Італії. Але 2014 року також повернулася в Україну і нині служить у 80-й окремій аеромобільній бригаді та готується вирушити в зону АТО.

Віталій із коханою Тетяною

У Віталія є дочка та двоє онуків.
І хоч сьогодні в Україні війна, він вірить, що рано чи пізно зміниться.

“Нас не роз’єднали, а об’єднали! Ми тепер — ядро! Ми, українці, дуже сильна нація. Споконвіку так повелося, що роздратувати нас важко, та якщо це вдалося, то вже не зупинити. А я ще повернусь [на фронт], хай лишень на ноги стану, там у мене боржок!” — каже українець з іспанським паспортом.

Читайте також:
Канадець Джон Ющенко став до лав ЗСУ, щоб воювати за Україну на Донбасі. ФОТО

Рада спростила прийом до громадянства України іноземців, які служать в ЗСУ