Ніжний ельф Ірина Гук. Як волонтери розсилають подарунки бійцям АТО та дітям загиблих

 

Ірина Гук
волонтерка об’єднання “Народний тил”

(FB)

Новорічна допомога дітям загиблих учасників АТО від "Народного тилу"

Новорічна допомога дітям загиблих учасників АТО від “Народного тилу”

#ніжність
Це не озлобитися і не перестати відчувати чужий біль.

Справжні люди, найрізноманітніші – не шкодуючи своїх грошей, зусиль і часу – вирішили привітати сотні дітей загиблих, зниклих безвісти, військовополонених.

Ми пакуємо, загортаємо, відправляємо не просто велосипеди, ноутбуки, іграшки та шампуні – але і, по суті, якусь величезну енергію уваги, тепла, відповідальності та співпереживання.

Спасибі велике всім, хто відгукнувся на наші прохання і списки. Хто не втомився і не відвернувся, посилаючись на те, що болі і так занадто багато за останній час.

* * *

* * *

Дівчата-медики морської піхоти з рюкзаком від "Народного тилу"

Дівчата-медики морської піхоти з рюкзаком від “Народного тилу”

Незважаючи на тривалий, заплутаний і реально оленячо-ельфійський процес збору та відправки подарунків сотням дітей [загиблих учасників АТО], медицина “Народного тилу” продовжує виконувати і свої безпосередні обов’язки. 🙂

Так, черговий медичний рюкзак доїхав до морської піхоти. Хлопці-спонсори, подивіться яким чарівним військовослужбовцям ви допомагаєте!)

Дякуємо вкотре усім за можливість забезпечувати наших військових медиків відповідно до дати на календарі, а не за стандартами Першої і Другої світової.

* * *

narodniy-til-dopomoga

#ніжність
Це бачити їхні обличчя.

Хлопчиків зі зброєю, яких ти за звичкою називаєш «хлопчиками» чи там «зайчиками», бо вони, скоріше за все, молодші за тебе. Які так далеко і так близько водночас. Чтоять десь там, на краю нашої з вами землі.

І ти шлеш їм якісь дрібнички, насправді – бо вони сто разів повторять, що це у нас є і ось це видали, то віддайте там, де більше треба. Шлеш і кажеш, щоб не парилися з фотками – бо насправді ж дрібнички і справді в фото геть нема необхідності.

І вони просто хочуть сказати спасибі за якийсь нещасний чай з печивом, за нехитру начинку для взводних аптечок. І кажуть, як можуть: накидують в месенджер купу смайликів, жартують, піднімають настрій, усміхаються тобі з цими грілками і серветками для чистки зброї.

Сьогодні чомусь це фото якось гостро нагадало мені, що кожну коробку, яких вже тисячі, і на яких ти пишеш якісь букви і цифри, аби вони діставалися з точки «А» в точку «Б», отримує конкретна людина – цілий окремий світ. Не лише солдат, не лише одиниця особового складу – а чийсь син, брат, коханий, тато, друг, однокласник, сусід.

Який зараз усміхається тобі з краю землі.

* * *

dopomoga-biytsyam-ato-narodniy-tilЧого тільки не знайдеш в коробках з продуктами, які збирає для “Народного тилу” мережа супермаркетів “Новус”).

Крупи, записка, 50 гривень. Аж нагадало літо 14-го року…

Так, зараз армія не гола, не боса і не голодна. Але хлопцям так само важливо відчувати, що про них просто пам’ятають звичайні люди – які діляться, можливо, останнім.

Кияни, які скуповуються в “Новусах” перед Новим роком, лишіть нашим шоколадку чи пачку чаю.

Це не врятує світ і не принесе перемогу – але просто по-людськи привітає зі святом одного солдата чи військового лікаря).

* * *

narodniy-til-dopomoga-2Євген прочитав пост Romanа Sinicyna зі списком подарунків для дітей – захотів купити дитині планшет. Написав в “лічку” – але повідомлення загубилося в “інших”, і вже тільки лишалося чесно зізнатися, що всі питання з дитячими планшетами вирішені. “Але ж я вже визвався допомогти, давайте купимо щось військовим”, – сказав тоді Євген.

На наступний день його брат закинув нам планшет і додаткову карту пам‘яті – вкрай необхідний новорічний подарунок дуже злим (для сепарів) підопічним Alexey Sikharulidze.

Да, а поки писався оцей постик – зайшов Олександр і лишив 700 гривень на патрони.

От люблю наших людей – всі самі чудово знають, що треба робити)

Дякуємо вам усім, зайчики)

* * *

#затупіть – Це припертися за одинадцяту вечора додому, в прєдвкушенії чаю з купленими зранку вафлями – і зрозуміти, шо на роботі машинально кинула вафлі в коробочку з написом “морпіхи”, яка має поїхати в понеділок.

Дурко ж, ну)

Не дай бог мені тепер Крим не одвоюють!)))

Читайте також:
Керівник волонтерського об’єднання “Народний тил” Олексій Сіхарулідзе:
На промзоні страшніше, ніж у ДАПі.
Але допомагати треба “нерозкрученим” позиціям

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *