“А переселенка, якій все тут подобається, міняється лицем і каже…”

 

Євген Манженко
журналіст

(FB)

Жителька “ДНР” з дитиною з особливими потребами раз на місяць їздила сюди за пенсією на дитину. До того ж проїзд безкоштовний. Якось її умовили дитину віддати в профільну школу. Дитині те пішло на користь, місцева влада допомогла з житлом. Сусіди опікуються, знайомі нові. Коротше, осіла вона тут.

Моя подруга їй каже: “Ось коли весь цей жах там скінчиться…” А переселенка, якій все тут подобається, міняється лицем і каже: “Никогда не закончится. Мьі вам никогда не простим!”.

Слухаємо ми історію, й Іра пригадала одного білоруса, з яким ми перед окупацією познайомились в Криму, сусіда. Той все згадував, як йому в СРСР було добре. Санаторій, піонертабір, всі діла. Як сироті.

А сиротою він став, бо батька репресували, й батько загинув у таборах. Але ніякого дисонансу в білоруса це, звісно, не викликало. При СРСР йому хороше, на терасі біля моря з вінішком йому ху*ово. Буває.

Читайте також:
Мінфін надав доступ до реєстру переселенців фірмі з очевидними зв’язками в Росії

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна