Волонтер під Маріуполем побачив, як “ударний кулак розмазує по землі сепарську “дев’ятку”

Serg Marco
військовий блогер, волонтер

Коротко про поїздку до захисників Маріуполя (FB)

Холодно. Вогкий холод, який упивається в одяг і шукає, як би дістатися до тіла. Маріупольський степ – холодне місце. Тому сотні комплектів термобілизни, завезені на передову, не будуть зайвими. Але термобілизни недостатньо…

Водяне. Спокійно гуляємо по селу, розглядаючи вирви і зруйновані будівлі. З посадок чути неугавний скрекіт кулемета. Звідкись із села долинає гудіння генератора. Ротний спокійно описує поточні потреби, йдучи на крок попереду волонтерів і комбата. Комбат, вислуховуючи, робить коригування. Звичайна робота людей війни. Закінчився їх діалог питанням комбата: “Твої впораються, ручаєшся?” І відповіддю: “Впораються, в мене ж не просто матроси, у мене такі звірі, що я сам їх боюся, звісно, впораються”. Після чого ротний переходить у наше розпорядження.
Півгодинний діалог, позиції, передані гаджети, і ось ми їдемо назад.

Темрява. Ми їдемо без світла, єдине світло, що горить у машині – це годинник на табло й екран на рації комбата. Всі вдивляються в ледь помітну накатану дорогу в полі. Як можна керувати в таких умовах авто в умовах нульової видимості – незрозуміло. Але люди привчаються до всього.

– А де нічники з кріпленням на голову, які я передавав для водіїв, якраз для таких ситуацій? – запитую комбата.
– На позиціях, – коротко відповідає комбат, вдивляючись у темряву. – Там потрібніше.
– Якщо ти впаяєшся в зустрічну машину з таким же водієм, який бачить не далі свого носа – толку з цього буде небагато.
– Нормально все видно, – сміється комбат. – Ми вже звикли.

Величезна вантажівка з’являється перед нами несподівано, таке відчуття, що вона матеріалізувалася на порожньому місці. Силует армійського КрАЗа так само їде без фар. Джип різко кидається вбік, об’їжджаючи вантажівку. Ми переводимо дух.
– Нічого, тут недалеко залишилося, – заспокоює комбат. – Скоро ввімкнемо фари.

Два дні на позиціях. І нам їх не вистачило. Обсяг інформації і так величезний, спробуємо його перетравити.

Список за потребами залишається той самий. Тепловізори, нічники, генератори. Починаємо працювати з морськими піхотинцями по бліндажах. Зима близько, а вони там дуже потрібні. Тому будемо просити допомоги і в цьому аспекті.

Апгрейд системи спостереження теж потрібен, адже те, що було на цій лінії ще місяць тому, з нинішньою динамікою вже не справляється з поставленими завданнями. Загалом, роботи багато.

Але хотілося б дещо відзначити. За ці дні ми спілкувалися з представниками кількох підрозділів на передовій. Морпіхи 701-ї ДШБ, 501, 54 ОРБ, спецура… Як же приємно бачити мотивованих агресивних хлопців на передовій, і бачити їх координацію. Ніяких “аватарів”, ніяких “заробітчан”. Ударний кулак розмазує по землі сепарську “дев’ятку” (9 ошмсп мп – окремий штурмовий мотострілецький полк морської піхоти т.зв. “ДНР”), що їм протистоїть.

І так, під Маріуполем будуть розриви, працюватиме “арта”, будуть провокації. Тому що хлопці там працюють, змушуючи сепарів відмовитися від позицій, з яких їм буде доступний обстріл Маріуполя. І наскільки я знаю, їм це добряче вдається. Тому лінія біля Маріуполя і є зараз найгарячішим місцем на карті АТО.

А наше завдання – їм допомогти. Вони – стіна перед Маріуполем. Стіна, що приймає на себе снаряди і огризається так, що сепари не знають, як потім трупи позбирати, і пильно стежить за тим, коли сепари в паніці залишають позиції, щоб потім на них зайти.

Їх роботу чує Маріуполь вечорами. Під їх захистом живе.

Читайте також:
“Ціни виросли через наплив покупців з “ДНР”.
Як виглядає життя під обстрілами в смт Новотроїцьке