Помер метр польського кіно Анджей Вайда. Біографія митця, ВІДЕО

У Польщі в неділю ввечері, 9 жовтня, у віці 90 років помер відомий кінорежисер Анджей Вайда.

Нещодавно він потрапив до лікарні. За непідтвердженими даними, режисер помер від легеневої недостатності, повідомляє ВВС.

За 60 років кар’єри Анджей Вайда створив понад 40 повнометражних фільмів і недарма вважається батьком французького кінематографу та найкращим режисером країни.

У 1981 році фільм Вайди “Людина із заліза” став першим польським фільмом, який отримав “Золоту гілку” Каннського кінофестивалю і був номінований на “Оскар”.
У 2000 році режисер отримав почесний “Оскар” за “п’ять десятиліть видатної кінорежисури”.

Біографія Анджея Вайди

Анджей Вайда народився 6 березня 1926 року в місті Сувалки.
Його батько Якуб був офіцером кінної артилерії, мати працювала вчителем.

До початку окупації Польщі Німеччиною встиг закінчити сім класів середньої школи.

Батько Анджея потрапив у радянський полон і був розстріляний у Катині, за іншими даними в Харківській області. Його сім’я довго не знала про долю батька.

Вайда продовжив навчання на таємних курсах, які під час Другої світової війни практикувалися в Польщі. Після першого року навчання довелося перервати через фінансові причини. Вайда разом із братом пішли працювати. У майбутньому легендарний режисер встиг попрацювати комірником, вантажником, помічником бондаря.

Незважаючи на важку життєву ситуацію, Анджей зацікавився мистецтвом і відвідував школу живопису в Кракові.

У середині 1942 року він приєднався до Армії Крайової, де він виконував функції зв’язкового.

Після закінчення війни Вайда почав навчання в Академії мистецтв у Кракові. Під час навчання в академії він приєднався до групи молодих художників, одухотвореної течіями примітивізму, експресіонізму і абстрактного мистецтва. Пізніше він перейшов у Лодзинську школу кіномистецтва, яку закінчив у 1953 році. Під час навчання Вайда працював другим режисером на фільмі “П’ятеро з вулиці Панської”, який ставив режисер Олександр Форд.

Закінчивши кіношколу, Вайда дебютував з військовою драмою “Покоління”. Критики відзначали, що цей фільм знаменує початок існування такого соціально-художнього напряму, як польська школа кінематографу.

Світова слава прийшла до Вайди після фільму “Канал” (1957). Це другий фільм з трилогії Вайди про Другу світову війну, куди також входять картини “Покоління” та “Попіл і алмаз”. Цей фільм – лауреат спеціального призу Каннського кінофестивалю. Знятий у 1958 році “Попіл і алмаз” також удостоєний декількох нагород, зокрема ФІПРЕССІ, картину вважають одним із найбільших досягнень польської кіношколи.

Військова тема була дуже близька режисерові, він торкався її в картинах “Летна”, “Самсон”, “Пейзаж після битви”.

У 1960-х роках Вайда звернувся до жанру комедії в фільмах “Невинні чародії” та “Полювання на мух”.

Неабияке місце у творчості режисера займають екранізації літературної класики, як польської, так і світової. В їх числі: “Весілля” за С. Виспяньским, “Тіньова риса” за повістю Джозефа Конрада, “Сибірська леді Макбет” за повістю М. С. Лєскова, “Біси” (за романом Ф. М. Достоєвського, здійсненим А. Камю), “Пілат та інші” (за мотивами роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”), “Земля обітована” (за романом Владислава Реймонта), “Пан Тадеуш” за поемою А. Міцкевича.

Вайда також працював і в театрі, в числі поставлених ним спектаклів кілька варіантів “Гамлета”, “Біси”, “Злочин і кара”.

Особливий поворот у творчості режисера настав у 1975 році. Він разом із польським кінорежисером Кшиштофом Зануссі виступив на Форумі кінематографістів у Гданську  проти обмеження свободи творчості в зображенні суспільно-політичних проблем. Картини того часу називали “кіно морального неспокою”.

У цей період створюються такі фільми, як “Людина з мармуру”, “Без наркозу”, “Людина з заліза”, “Дантон”. Вайда став одним із перших жорстких критиків сталінізму з числа кінематографістів.

З моменту виходу “Людини з мармуру”, що завоював кілька призів міжнародних кінофестивалів, Анджей Вайда був активно залучений у політичну діяльність, підтримуючи опозиційний рух в комуністичній Польщі.

Він вступив у профспілку “Солідарність”. У 1988 році був одним з ініціаторів створення організації Асоціація катинських родин.

Former Polish President and leader of the Solidarity movement Lech Walesa, left, speaks with Oscar winning film director Andrzej Wajda at the Royal Castle in Warsaw, Poland, Tuesday, June 4, 2013, prior to a Freedom of Speech award ceremony. (AP Photo/Alik Keplicz)

 У 1989 році Анджей Вайда за ініціативою Леха Валенси став кандидатом у парламент і згодом був обраний в Сенат. З 1992 по 1994 був головою Ради з культури при президентові Польщі.

Незважаючи на політичну діяльність, Вайда продовжував знімати. У 1990-х він знову повернувся до військової теми. У 1990 році вийшов фільм “Корчак”, 1992 – “Каблучка з орлом у короні”, 1995 — “Страсний тиждень”, 1996 — “Панна Ніхто”, 1999 — “Пан Тадеуш”, 2000 — “Вирок Франтішеку Клосу”, 2002 — “Помста”.

З 2000 року Вайда очолював створену ним у Варшаві кіношколу.

У 2007 році на екрани вийшов фільм “Катинь”, який часто називають найважливішим проектом Анджея Вайди. Вважається, що режисер таким чином вшанував пам’ять вбитого НКВС батька.

Фільм номінувався від Польщі на премію “Оскар” 2008 року за кращий іноземний фільм і потрапив у п’ятірку фільмів, які претендували на премію.

Творчість режисера відзначено преміями “Сезар” (1982), “Фелікс” (1990), низкою престижних міжнародних премій у Японії, Італії, Греції.

Крім почесного “Оскара” 2000 року, Вайда став лауреатом венеціанського “Золотого лева” та берлінського “Золотого ведмедя” за внесок у світовий кінематограф.

У квітні 2008 року режисер був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за визначний особистий внесок у розвиток українсько-польського культурного співробітництва.

У 2013 році вийшов фільм-біографія “Валенса. Людина з надії”. Стрічка була кандидатом від Польщі на премію “Оскар” у номінації “найкращий фільм іноземною мовою”.

У березні 2014 року Вайда разом з іншими відомими діячами польського театру і кіно виступили в підтримку України перед лицем російської агресії.

Останній фільм 90-річного Анджея Вайди – “Післяобрази” 2016 року – знову став польським кандидатом на нагороду “Оскар” у номінації “найкращий фільм іноземною мовою”. Режисер розповідав, що цією стрічкою хотів “попередити проти втручання держави в мистецтво”.

Анджей Вайда був одружений чотири рази. Його четвертою обраницею стала польська актриса театру і кіно Кристина Захватович.

Від одного з попередніх шлюбів (з відомою кіноакторкою Беатою Тишкевич) залишилась дочка Кароліна, теж відома кіноакторка.

112.ua