Юрій Бутусов
журналіст, редактор сайту “Цензор.НЕТ”
(FB)
– Я в Луганську живу, у мене там квартира, ви уявляєте, що зі мною буде, що буде з нашою базою, якщо вони дізнаються, що я прийняв військових? – стурбовано запитує директор бази відпочинку в Станиці Луганській, яка входить в систему Мінінфраструктури.
– Так, непросто вам там, – киваю з серйозним виглядом. – Хунта Плотницького лютує, скільки вже героїв “русского мира” закатували, повісили, розстріляли. Крім українських військових, вам ніхто безпеку не забезпечить. Кого там наступного замучать?
– Так, Генку Ципкалова шкода! Золотий же хлопець! Знав його добре, загубили ні за що! Що коїться! Але ви зрозумійте мене, ви зрозумійте, як ми живемо, мені ці витрати ніхто не сплатить і не компенсує, а мені відповідати.
(Терорист Ципкалов – екс-“прем’єр-міністр ЛНР”, повішений в Луганську за наказом конкуруючої банди Плотницького).
Офіцер військової частини вступає в розмову:
– Дозвольте нам зайняти у вас один поверх, у вас санаторій напівпорожній, а ми забезпечимо охорону. Гарантуємо порядок, безпеку.
Директор:
– Ой, ні, не можемо, до нас скоро відпочивальники заїдуть, вони дізнаються, що солдати на базі, ніхто не поїде, тут же можуть почати стріляти!
Я:
– По-перше, база держпідприємства, вам держава подякує, що захисників розмістили, по-друге, у вас тут фронт за 5 кілометрів до Луганська, ви вже на війні, і відпочивальники до вас не поїдуть, якщо у вас не буде охорони, це ж велика конкурентна перевага. Всі, хто знає Генку Ципкалова, будуть раді, що тут безпечно, і російські бандити сюди вже ніколи не зайдуть. По-третє, зв’яжемося з Києвом, попросимо сприяння, може, вдасться заручитися підтримкою вашого керівництва, ми ж одну справа робимо начебто.
Ось такий у мене був цікавий пізнавальний діалог в Станиці Луганській, куди я приїхав подивитися, як проходить розведення сторін силами ОБСЄ.
Місцева українська влада сильно стурбована. У разі відведення наших військ на один-два кілометри від нинішніх позицій доведеться залишити цілий ряд важливих будівель.
Зараз наші виступають проти, тому що в зону відчуження потрапляє навіть поліцейський відділок і школа.
Люди не хочуть жити в сірій зоні, не хочуть жити під прицілом.
Читайте також:
Жителі Станиці Луганської готують протести проти відведення ЗСУ
Станиця Луганська – це передмістя Луганська, дачне селище, яке примикає близько до кордону з Росією. І там сильні сепаратистські настрої, противник знає все, тому що зв’язки з Луганськом у більшості місцевих жителів зберігаються донині, і люди живуть з роздвоєною свідомістю.
Але навіть найзапекліші сепаратисти розуміють, що “русскій мір” сюди не прийде, поки тут стоять українська армія і Нацгвардія, і російські бандити – це не влада.
В цілому в Станиці досить спокійно. Тільки по одній із наших позицій в районі Станиці епізодичні обстріли, але інтенсивність невисока. Також епізодично противник намагається промацати наші позиції силами розвідгруп.
Ніщо не нагадує про найжорсткіші обстріли й бої 2014-2015 років, крім розбитих російською артилерією лісів і будинків, численних вирв, які покрили все навколо.
Станиця відокремлена від Луганська річкою, і стежки мінуються, активність супротивника невисока. Але якщо в самій Станиці створити “сіру зону”, по суті – плацдарм, на який зможуть в будь-який момент висунутися бойовики і зачепитися за будівлі, – цей хисткий мир може бути порушений.
ОБСЄ намагається створити зразкову зону перемир’я, але насправді відведення військ у цьому районі створює зону напруженості.
ОБСЄ працює переважно з українського боку фронту. І зрозуміло чому – порядок на Донбасі можуть гарантувати тільки українські військові.
Читайте також:
Марчук відповів Гарбузу: відведення військ на 1 км не призведе до втрати території
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!