В’ятрович: Завдання цієї заяви ВР – стримати подальші радикальні кроки Польщі

У липні спершу Сенат, а потім Сейм Польщі ухвалили різкі відозви, в яких події 1943-1945 на Волині визнано “геноцидом, скоєним українськими націоналістами”, а 11 липня встановлено як день пам’яті цього “людобуйства”. Існували обґрунтовані побоювання, що політична турбулентність Польської Республіки, фактично розділеної на два ворогуючі табори, стане турбулентністю двосторонніх україно-польських стосунків. І реваншистські дії переважаючого в РП войовничо-консервативного табору спричинять до втрати Україною одного з найбільших західних союзників.

У справі Волинської трагедії “адвокат України в Європі” залюбки приміряв мундир прокурора, однак катастрофу вдалося зупинити.
Спершу – візит президента України до Польщі, потім – приїзд Анджея Дуди на День Незалежності до Києва, а тепер – зважена відозва Верховної Ради України з приводу заяв польських Сенату й Сейму врятували ситуацію.

Могло бути інакше, якби Рада дослухалася до радикалів і діяла за принципом “помсти хочу!”, симетрично проголосивши “геноцидом українців” у 1940-х роках дії Армії крайової. Однак сьогодні, 8 вересня, український парламент ухвалив дуже зважену резолюцію, оцінивши суто крок польських колег, а не криваві взаємини двох народів у театрі воєнних дій Другої світової війни.

Саме до такої реакції напередодні закликав голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, який схиляв ВР до того, аби не відповідати дурістю на польську глупоту.

УІНП був долучений до розробки проекту “Заяви Верховної Ради України “У зв’язку з ухваленням Сенатом і Сеймом Республіки Польща постанов від 7 липня 2016 року та 22 липня 2016 року щодо Волинської трагедії”.

Одразу після ухвалення цієї заяви Володимир В’ятрович дав “Новинарні” експрес-інтерв’ю з цього приводу.

“Важливо, що українські політики не зосередилися
на оцінці минулого”

– Рішення польського парламенту було результатом політизації спільної важкої історії, – сказав голова УІНП. – Оцінки Сеймом і Сенатом Польщі українсько-польського конфлікту як “геноциду” [поляків] були абсолютно некоректними з юридичної й історичної точки зору. З політичної точки зору вони стали кроком назад у порозумінні між українцями й поляками, що було досягнуте за останні 20 років. Відповідно, мусила бути якась реакція українського парламенту.

Я втішений, що це не була “симетрична” реакція, як того вимагали деякі радикальні українські сили. Що в заяві Верховної Ради не йшлося про оцінку дій польського підпілля в роки Другої світової війни.

Важливо, що українські політики зосередилися не на оцінці минулого, а на оцінці сучасності.
Відповідно, заява ВР – це лише оцінка резолюції польського Сейму. Ця оцінка зважена, але водночас досить сувора, з огляду на те, що польська резолюція перекреслювала дуже багато здобутків польсько-українського порозуміння.

Я вважаю, що дуже правильним меседжем заяви ВР є заклик до деполітизації історії українсько-польського конфлікту і до того, аби залишити складні питання минулого історикам, які й повинні продовжувати дискусію. Уже в жовтні в нас заплановане засідання Українсько-польського форуму, де зберуться по шість істориків із двох країн. І на цьому засіданні ми будемо розглядати конкретно проблеми, пов’язані якраз із конфліктом літа 1943 року на Волині.

У ВР розуміють, що цей Сейм
скасувати свою заяву про “геноцид” не може

  • Як ви ставитеся до того, що в заяві Верховної Ради не міститься заклику до польського Сейму скасувати чи пом’якшити свої оцінки, зокрема стосовно встановлення в Польщі 11 липня “Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА”?

– Я думаю, що у Верховній Раді адекватно оцінюють політичну ситуацію в Польщі і прекрасно розуміють, що скасування резолюції Сейму від 22 липня в нинішніх політичних умовах всередині Польщі є неможливим. Завдання цієї заяви парламенту України – стримати подальші радикальні кроки з польського боку, які можуть бути.

  • Чи багато було дискусій на українській стороні з приводу узгодження тексту заяви ВР, з огляду на заклики до “симетричної відповіді”?

– Дискусії в Україні почалися майже відразу після ухвалення 22 липня польським Сеймом їхньої резолюції. Власне, тоді одразу й з’явилися найбільш радикальні пропозиції, зокрема проект постанови [позафракцйного] депутата Олега Мусія з оцінками дій Польщі як “геноциду [українців]”.

  • …Сьогодні під час голосування за узгоджений проект заяви він натиснув кнопку “утримався“.

– …В подальшому якось здомінував політичний розум, і дискусії мали більш зважений характер.

Та заява, яка ухвалена, стала справді компромісом політичних сил. І я дуже тішуся, що більшість у парламенті змогла об’єднатися навколо такого важливого питання.

“Опоблок” продовжив свою антиукраїнську позицію 2013 року

  • Виглядало так, що навколо тексту заяви Верховної Ради досягнуто згоди всіх фракцій. При цьому 247 голосів “за” – більшість, що не надто вражає. “Опозиційний блок” узагалі не дав голосів, “Воля народу” і “Відродження” – п’ять голосів на двох, “Батьківщина” – 15 “за” із 21 депутата (10 голосів – за внесення до порядку денного). Як ви оцінюєте такі результати голосування?

– Щодо половини “Батьківщини” – мені важко оцінити, я не розумію такої поведінки. Можливо, це пов’язано з дисципліною і присутністю в залі. Адже одним із ключових розробників заяви був народний депутат від фракції “Батьківщина” Борис Іванович Тарасюк, керівник групи ВР з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща. Він із самого початку дуже активно ві цю тему.

Щодо позиції так званих “опозиційних” сил, мене це абсолютно не дивує. Тому що серед цих нинішніх фракцій є депутати, які в 2013 році від імені фракції Партії регіонів зверталися до польського Сейму з проханням визнати “геноцидом” дії Української повстанської армії. Це люди, які попри те, що є депутатами Верховної Ради України, займають відверто ворожу, антиукраїнську позицію. Тож їхнє голосування з цього приводу зовсім не дивує.

“Візит Дуди мав на увазі, щоб Рада взагалі не ухвалювала заяв”

  • Якою була вага візиту президента Польщі Анджея Дуди на святкування Дня Незалежності України для ухвалення цієї заяви ВР?

– Яне думаю, що він якось вплинув на український парламент. Радше навпаки. Гадаю, візит пана Дуди замислювався, щоб з боку Верховної Ради України взагалі не було заяви у відповідь [на резолюцію Сейму про “геноцид”]. Декларація двох президентів, підписана 24 серпня, була абсолютно позитивною, у ній теж ішлося про необхідність українсько-польського порозуміння та діалогу між істориками двох країн.

Але, я вважаю, українські депутати зробили дуже правильно, що, попри такі приязні заяви президентів, все-таки змогли дати оцінку парламенту Польщі.

Читайте також:
Спікер Сейму, який визнав геноцид поляків українцями,
просить Верховну Раду не робити дзеркальний крок

Президенти України та Польщі підписали спільну декларацію
та обговорили складні історичні питання

До Києва прибув президент Польщі – на парад та рятувати взаємини після “геноциду”

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна