Катерина Ющенко розповіла, що сталося з “Дитячою лікарнею майбутнього”

Катерина Ющенко

 

Кошти, залучені на невдалий проект “Дитяча лікарня майбутнього”, тепер повертаються дітям України. Про це заявила ініціаторка проекту, голова фонду “Україна 3000” Катерина Ющенко в інтерв’ю газеті “Україна молода”, яке вийшло 1 вересня – в день її 55-річчя.

“Ми зібрали на проект 100 мільйонів гривень (саме така сума реально надійшла на наші рахунки), а витратили на його реалізацію 170 мільйонів. За допомогою цих коштів ми пожертвували медичне обладнання для Національного інституту раку та Інституту педіатрії, акушерства та гінекології”, – розповіла дружина президента 2005-2010 років Віктора Ющенка.

“Ми створили «міні-лікарню майбутнього» у Львові — недержавний неприбутковий медичний центр NOVO, про який я вже згадувала, він діє на базі Львівської міської дитячої лікарні. Тут працюють кращі апарати МРТ і КТ в Україні. Центр надає недороге або безплатне лікування хворим дітям і пораненим солдатам.
Ми взяли на себе зобов’язання дер­жави, розпочавши роботи на земельній ділянці за благодійний кошт. Ми порушили багато питань, рішення яких допомогло розвивати сферу медицини. І сьогодні ми продовжуємо цю роботу, впроваджуючи у центрі NOVO нові для України партнерські засади та інноваційні управлінські рішення”, – сказала колишня перша леді.

“У медичну систему України 50 мільйонів доларів — це дуже багато. Не думаю, що багато інших людей або фондів можуть похвалитися такими досягненнями, а наш Фонд зробив це, тож я не відчуваю провини”, – заявила вона.

“Я хотіла спробувати зламати ганебну практику давати хабарі у валізах і переказувати кошти на офшорні рахунки, а натомість робити пожертви відкрито і прозоро. Так, як це робиться у всіх цивілізованих країнах.
Якби ми дійсно хотіли вкрасти гроші, ми могли б зробити так легко і без всякого піару, не на очах у всієї країни”, – підкреслила екс-перша леді.

“Проект лікарні впродовж багатьох років піддавався численним нападам, ініціаторами яких були комуністи, [нинішній голова Закарпатської ОДА] Москаль, журналісти, депутати, які подавали запити в МВС і прокуратуру, адміністрація і сім’я Януковича та інші…
Ми пережили багато перевірок, але вони не виявили жодних неправильних дій або порушень. Уся інформація про доходи та витрати є на сайті Фонду.
Що ж стосується Антикорупційного бюро, то воно має справу з неправильним використанням державних коштів. У нашому проекті були задіяні тільки приватні кошти від благодійників, і вони не мають до нас претензій. У проекті не було ні копійки державних коштів”, – сказала Ющенко.

У списку меценатів проекту “Дитяча лікарня майбутнього” – корпорація «Індустріальний союз Донбасу» Тарути, Банк «Фінанси та кредит» Жеваго, ЗАТ «Смарт-холдинг» Новінського й Ахметова, Борис Колесніков, ВАТ «Запоріжсталь», Олександр Ярославський, ЗАТ «Донецьксталь-Металург», АП «Шахта ім. Засядька» Звягільського – загалом 633 юридичні особи і 10280 фізичних осіб.

Дитяча лікарня майбутнього - проект

“Політики і ЗМІ цькували нас; лише пізніше ми зрозуміли, що одному з олігархів, який пообіцяв 15 млн. доларів на будівництво лікарні, було дешевше заплатити 300-400 тисяч ЗМІ, які почали нас системно і професійно знищувати”, – додала вона.

“Неочікуваною була відмова деяких благодійників, які під час телемарафону у грудні 2006 року публічно пообіцяли виділити значні кошти, виконувати свої зобов’язання. Після того, як великі благодійники оголосили свої обіцянки, деякі з них не поспішали робити внески. Наприклад, один пообіцяв 10 мільйонів доларів, а передав лише 141 тис. гривень. Інший, як я вже говорила, обіцяв 15 мільйонів доларів, але не дав ні копійки”, – зазначила голова Фонду.

"Дитяча лікарня майбутнього", 2011 рік

“Дитяча лікарня майбутнього”, 2011 рік

Як відомо, збір коштів на “Дитячу лікарню майбутнього” стартував 2006 року, будівництво на вул. Академіка Заболотного, 21 у Києві (район Феофанія) почалося у 2009-му, мало фінішувати у 2012-му. Але споруда не піднялася навіть до фундаменту.

Пояснюючи, що саме сталося з проектом, Катерина Ющенко сказала: “Ми зіткнулися зі значними проблемами від чиновників та медичної бюрократії. Ми зіткнулися з будівельними нормативами кількадесятирічної давнини для забудовників.

За час реалізації проекту ми майже не мали підтримки і не бачили кроків назустріч. Працювали фактично як девелоперська фірма, один за одним отримуючи потрібні дозволи та ліцензії — спочатку для однієї ділянки, потім для іншої, коли першу нам змінили. Держава сторонилася нас, бо проект лікарні вимагав законодавчих змін та кардинальних рішень виконавчої влади.

За ці десять років в Україні змінилося десять міністрів охорони здоров’я, кожен з яких так чи інакше не міг допомогти у створенні лікарні. Чиновники, від яких залежав дозвіл на ті чи інші роботи, перешкоджали нам, тому що ми йшли законним шляхом, а не тим, до якого вони звикли, — корупцією або «телефонним правом». Суспільство та ЗМІ робили дуже мало і спостерігали, що з того вийде, чи побудуємо ми цей надзвичайно складний інфраструктурний об’єкт силами невеликого благодійного фонду…

У процесі розробки проектної документації нам довелося зіткнутися з державною дозвільною системою. Ми зiбрали 299 дозволів і погоджень, перш ніж проектна документація пішла на експертизу. Це була наша принципова позиція: усі дозволи мають бути отримані законно, ми хотіли показати суспільству, що це можливо і як це робити. Але велику частину з них ми здобували у боротьбі з бюрократичною тяганиною, корупцією, відвертим саботажем. Один iз дозволів нам не хотіли давати з аргументацією «я не хочу».

Потім нас поставили до відома, що ми не можемо проводити будівельні роботи на тій ділянці, де ми планували. Це суттєво затримало проект. Після зміни ділянки розпочалося протистояння з астрономічною обсерваторією НАН України, яка бомбардувала листами органи влади, намагаючись унеможливити будівництво — мов­ляв, лікарня розташована заблизько до стратегічно важливого об’єкта. У нас є копія одного з таких листів, де обсерваторія посилається на… наказ Ради народних комісарів від 1945 року.

У 2009—2010 роках проект пройшов комплексну державну експертизу, яка для нас тривала дев’ять місяців замість відведених законом 45 днів. На лікарню не було виділено жодної копійки бюджетних грошей, незважаючи на те, що, згідно з угодою про створення Всеукраїнського центру охорони здоров’я матері та дитини, будівництво мала фінансувати держава…

Хвиля чорного піару також була неочікуваною. Ми ніколи не уникали уваги ЗМІ та громадськості. У 2006 році ми підписали меморандум iз найбільшими телеканалами, що вони будуть здійснювати громадський контроль за реалізацією проекту. Про пророблену роботу фонд «Дитяча лікарня майбутнього» звітував щотижня. Але це не дуже цікавило наших начебто партнерів. Ми оприлюднювали кожен свій крок, пояснювали кожне рішення. Всі звіти є на нашому сайті.

Несподівано для нас проект із суто соціального був переведений на політичну площину. Проти нього почали активно виступати політики «лівого крила» — комуністи, соціалісти. Вони несли маячню, яку охоче підхоплювали ЗМІ. Ми документально спростовували кожну таку «заяву», але нас не чули — президентська кампанія вже почалася, і опоненти Ющенка не могли допустити його успіху. Що таке інформаційна війна, ми дізналися значно раніше, ніж більшість людей…

Катерина Ющенко в зоні АТО. Фото з ФБ

Катерина Ющенко в зоні АТО. Фото з ФБ

У 2010 році, під час правління Януковича, після декількох місяців досліджень і перевірок — у тому числі натяків, що вони хотіли б з’ясувати, де тут можна вкрасти гроші — Державне управління справами своїм листом заборонило будь-які будівельні роботи на земельній ділянці.
Але ми продовжили роботу. Проект лікарні неодноразово ставав переможцем архітектурних конкурсів і отримував європейські нагороди.

Ми вели переговори з західними постачальниками технологій щодо оптимальних цін на обладнання. Ми відвідали десятки лікарень за кордоном, щоб обговорити питання співпраці, отримати ідеї та поради. Тривалий час ДУС і Міністерство охорони здоров’я спостерігали за нами і високо оцінювали наші зусилля. Вони запевняли нас, що будуть виконувати свою частину договору.

Що було найболючішим — що держава могла б побудувати не одну, а багато таких лікарень iз грошима, які були витрачені даремно на інші, фінансовані урядом проекти, такі як вертолітний майданчик на Парковій алеї, або гроші, які пропали безвісти на створенні нового корпусу лікарні «ОХМАТДИТ». Для порівняння — реконструкція стадіону «Олімпійський» коштувала, як три бюджети будівництва нашої лікарні”.

Відповідаючи на запитання, що вона зробила б інакше, якби наперед знала про перепони, Катерина Ющенко сказала: “Я була б менш наївна і менш «західна» у своєму мисленні. Я б не стала братися за такий великий проект, призначений для створення системних змін у медицині, а просто зробила б багато маленьких хороших проектів. Я б зосередилася на підтримці соціальних підприємств та сталих життєздатних проектів.

Я б створила благодійний ендаумент, і це дозволило б мені завжди мати гроші на добрі справи. Я б точно не витратила на проект стільки особистих коштів. Навіть при тому, що ця лікарня не мала бути якоюсь захмарно технологічною та інноваційною. Вона мала бути такою, які є в сотнях міст по всій Європі та США — ні більше, ні менше.

Але якби я вже долучилася до проекту, я б максимально чітко формалізувала стосунки з усіма учасниками процесу. Не розпочинали б активну фазу реалізації проекту, ще не маючи на рахунку всієї необхідної суми. Заручилися б повною прихильністю ДУС, Кабінету Міністрів і парламенту. Я б не слухала людей, які казали, що все чудово”.

“Але є одна річ, яку я дуже добре знаю. Незалежно від того, робила б я щось або нічого не робила — мене б усе одно критикували. Тому що це українська політика. Якщо вони не можуть знайти негатив проти Ющенка, то в хід ідуть його дружина, сім’я, його любов до української історії і традицій, що вказує на дріб’язковість і убогість деяких українських політиків.

Чому вони це роблять? Одні — щоб отримати політичні бали, інші — щоб відвернути увагу від відсутності в них власного успіху або від власних скандалів. Часто це відбувається тому, що вони отримують гроші від «вищестоящих», щоб робити брудну роботу”, – сказала екс-перша леді.

Катерина Ющенко в зоні АТО, 2016 рік. Фото з ФБ

Катерина Ющенко в зоні АТО, 2016 рік. Фото з ФБ

“Я мрію, щоб лікарня була побудована. Я впевнена, що станеться це раніше або пізніше, бо від того, що наш проект «поховали», потреба у такій лікарні нікуди не зникла.. Ми живемо у ХХІ столітті і нарешті повинні зробити медичну систему України сучасною”, – резюмувала Катерина Ющенко.

Читайте також:
Ющенко подумує про повернення на пост глави Нацбанку

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *