“Вам усім дадуть Героїв України”. Подробиці бою, в якому Савченко погубила свій підрозділ і потрапила в полон

Офіцер Збройних сил України Надія Савченко в червні 2014-го потрапила в полон до бойовиків “ЛНР” через грубі власні помилки, порушення субординації, бажання “погратися в командира” та “стати Героєм України”. Необдуманий вчинок призвів до великих втрат особового складу й бойової техніки ЗСУ.

Хронологію подій 17 червня 2014 року в районі селища Металіст під Луганськом у викладі безпосередніх учасників подій із батальйону “Айдар” оприлюднив на своєму сайті журналіст Олександр Аргат, редактор телеканалу “Еспресо”.

“Тепер, коли ви трохи вже готові чути правду про те, ким була і що робила Надя Савченко в армії і за що отримала прізвисько “Пуля”, можна і порозповідати. Поки вона була в полоні, це було не етично. Тепер, коли вона претендує на якесь політичне лідерство, таких перепон не бачу. Правда, ті, хто мав з нею справу, досі не палають бажанням публічно “оговорювати народного героя”. Хоч й обурюються, що її таким вважають”, – написав Аргат у “Фейсбуці”. 

“Того дня Генштаб сухо повідомляв про якийсь «несанкціонований наступ “Айдару”» на позиції бойовиків і висунення бронегруп на підтримку батальйону. Це був чорний день безглуздих втрат в людях і техніці“, – зазначив журналіст.

За його словами, “немає підстав не вірити” авторові розповіді, викладеної нижче.

Розповідь бійця, що брав участь у бою,
в якому потрапила в полон Надія Савченко:

“Наді, нібито, надійшла інформація від людей із її вертольотного полку, що з Луганська поїдуть «Гради», які відстріляються по Щастю. Надя вирішила самостійно організувати операцію з їх знищення. Вона таємно зібрала групу з семи чоловік (кількість, можливо, неточно запам’ятав) у яких на всіх було три РПГ-7.
Про це не знав ані [Сергій] Мельничук, ані [Валентин] Лихоліт (командир і начштабу «Айдару». – «Н»). Надя сказала, що якщо «гради» знищать, то учасникам цієї групи дадуть «Героїв України».

Але Надя не знала, що перед «градами» буде передова група (чоловік 35 на легковому транспорті). Ця група і загнала бійців «Айдару» в підвал гольфклубу. Викликати підмогу їм вдалося по мобільному телефону.

Мельничук своїм «Лексусом» почав возити айдарівців на підмогу. О 4-й ранку зав’язався бій із першою групою в 7 чоловік. Там поранили Лихоліта. Наді сказали, щоб вона очолила операцію з надання підмоги.

Надя зібрала групу, яка поїхала на танку 128-ї ОГПБр (окремої танкової бригади). Але танк проскочив поворот на гольфклуб. І виїхав на блокпост «ЛНР» у Металісті.
Виявилося, що в танк не встигли заправити боєкомплект. Пострілом з РПГ всю піхоту збили з танку. Танк взяли як трофей.

Далі на підмогу викотилися три БМП 30-ї ОМБр. Одну БМП підбили, дві взяли в полон.

Далі приїхав БТР 80-ї ОАерМБр. З трофейної БМП-1 росіяни влучили в цей БТР.

Людські всі втрати, я точно не скажу, але значні.  Танк досі воює в складі «2 АК ЛНР».

* * *

Також Олександр Аргат додає трохи інакший коментар щодо цієї історії від іншого учасника подій, зі складу спецназу.

Мовою оригіналу:

“Було трошки інакше на гольф клубі лишилось п’ять придурків айдарівців її кентів мародерів які побачивши елітний алкоголь рішили все попробувати.
На ранок сепари вернулися і ці придурки почали почали волати про поміч ця м… вирішила пограти в командира почала кричати на танкістів, щоб вони заводились і помогли витягнути рєбят.
При цьому танк був не заправлений ні бк, ні пальним доїхавши до сепарів він заглох. Вона туди завела всіх остальних. Одна беха проскочила сепарів відстрілялася і через поля вернулась. А одну ми знайшли вночі коли ходили в розвідку і витягнути поранених. Ми ще там арту і авіацію наводили. І цю історію підтвердили айдарівці, які там були”.

“Ця версія виглядає точнішою в частині про БМП. Оскільки на “Лостарморі” я так і не знайшов фотографій трофейних машин за ці дати в районі Металіста”, – додає Аргат.

* * *

Нагадаємо, бійця ЗСУ Надію Савченко в червні 2014 року взяли в полон бойовики “ЛНР” і передали російським спецслужбам, після цього Надію незаконно вивезли до РФ і обвинуватили в убивстві російських журналістів як артилерійську навідницю.

22 березня російський суд у Ростовській області засудив Надію Савченко до 22 років ув’язнення в колонії загального режиму і штрафу в 30 тисяч російських рублів за “незаконний перетин кордону” при потраплянні до Росії.

25 травня Савченко обміняли на капітана Євгена Єрофеєва і сержанта Олександра Александрова – спецпризначенців ГУР ГШ ЗС РФ, затриманих після скоєння їхньою диверсійною групу теракту на Луганщині, що призвів до загибелі українського військового. Суд у Києві засудив їх до 14 років ув’язнення кожного.

Читайте також:
Забуте інтерв’ю Савченко. Перед полоном Надія хотіла звільнитися із ЗСУ й лаяла командування

“Історія полону Надії Савченко” стала окремим сайтом

Повернувшись до Києва, Савченко почала активну політичну діяльність як народний депутат від ВО “Баткьівщина” (перший номер виборчого списку на виборах у жовтні 2014 року) і заявила про бажання балотуватися в президенти.
Деякі її ініціативи – на кшталт прямих переговорів із лідерами “ДНР/ЛНР” чи вибачень перед матерями загиблих бойовиків – коментатори в соцмережах та деякі експерти пов’язують із впливом на Савченко проросійських кіл.

2 серпня Надія Савченко оголосила чергове голодування, тепер – з вимогою до української влади та лідерів світу забезпечити звільнення українських полонених.

Читайте також:
Савченко вже їздила в ОРДЛО і готова їхати ще

У лідери народної підтримки вирвалася Савченко. Поліпшилося ставлення до президента й уряду