Реформа поліції не вдалася, – член атестаційної комісії від громадськості

Павло Кащук (праворуч). Фото УКМЦ

 

Павло Кащук
волонтер, засновник волонтерської організації Combat-UA та проекту InfoCar.ua,
учасник атестації поліції від громадськості

(FB)

Відповідь на виступ у ЗМІ [Володимира Філенка – радника міністра внутрішніх справ, голови атестаційної комісії №3] – людини, на совісті якої юридичне оформлення атестації, яка внесла свою лепту в провал процесу.
Самокритичність? Чесність? Відповідальність? Ні, не чули.

Навіщо проводити правильну реформу, якщо достатньо просто назвати її “правильною”? Намалювати статистику, похвалити себе, замовчати проблеми …

Зі свого боку додам.

  1. Більшість керівного складу, яка дуже хотіла залишитись на посадах, там і залишається – в обхід, з протягуванням, через суд. Неважливо. Вони там.
  2. Більшість особового складу “Беркута” залишилася в системі – в КОРДі або в нових спецпідрозділах типу “Неберкут імені Арсена”.
  3. Безліч осіб з МВС, які знищували Майдан, – на місці.
  4. Слідчі, які клепали справи проти закатованих майданівців, – в більшості на місці.
  5. Ще не вечір, суди тривають. Звільнені відновлюються.
  6. Із ДВБ (департаменту внутрішньої безпеки), який повинен продовжувати чистку витиснули Грігалашвілі.
  7. Від участі в подальшому процесі відхрестилися незалежні громадські працівники.
  8. Всупереч обіцянкам, Нацполіція так і не наважилася опублікувати списки співробітників, які пройшли/не пройшли атестацію. Адже при наявності таких вже не можна буде зі стелі малювати статистику.

Реформа “вдалася”!

Disclaimer. Оскільки ніякої офіційної статистики щодо реальних звільнень немає й не буде, я й наводжу ту картину, яку ми спостерігаємо півроку зсередини процесу, як члени комісій у Києві і регіонах, і зовні.

Читайте також:
Казус Мамки. Не атестований у нову поліцію замначальника ГСУ поновився через суд

Громадські активісти на знак протесту вийшли з процесу атестації Нацполіції

Суд за позовом профспілки про скасування атестації поліції ухвалить рішення “потайки”

Блог Володимира Філенка про атестацію поліції на “Цензор.нет”, якому опонує Павло Кащук (уривок):

“Існувало декілька підходів до даного процесу. Хтось хотів провести “косметичний ремонт”, багато ратувало за поголовне звільнення старих кадрів. Життя заставляло шукати золоту середину. У нас не було розкоші звільнити всіх підряд. За умови, коли нова поліція ще не сформована, а стару прибрати утворювався вакуум, в якому, як відомо, не виживає нічого. Доречно було б згадати один з трагічних періодів радянської історії чудово відображений у фільмі “Холодное лето пятьдесят третьего”, в якому свою останню роль зіграв великий Анатолій Папанов. Зайве говорити, що реформа відбувається в умовах війни, складної соціально-економічної ситуації та небаченої кількості зброї на руках у громадян. Крім того реформа проходить в умовах цілеспрямованої інформаційної атаки направленої на її дискредитацію.

Атестацію було розпочато в листопаді минулого року. Вона проводиться згідно з інструкцією затвердженою наказом міністра № 1465. В перших семи областях (м. Київ, Київська, Рівненська, Волинська, Хмельницька, Миколаївська та Одеська області) атестація проводилась без поділу на категорії поліцейських. До її проведення широко були залучені представники громадського сектору, журналісти, експерти. Це підвищувало легітимність процесу, але перші місяці виявили очевидні проблеми: деякі представники громадського сектору не мали достатнього рівня підготовки, залучення до проведення атестації громадського активу з інших областей не завжди себе оправдовувало. Тому було прийнято концептуальне рішення долучати до атестації виключно представників того регіону, в якому атестація проводилась. Крім того, було прийнято рішення розділити атестацію на три етапи: на першому атестується вищий керівний склад ГУНП, на другому – середній склад, на третьому – нижчий. Це відразу дало нову позитивну якість, що, до речі, було відзначено і спостерігачами консультативної місії ЄС. На першому етапі я працював у складі центральної апеляційної комісії, а на другому очолив одну із трьох атестаційних комісій, яка здійснювала атестацію вищого керівного складу головних управлінь національної поліції в областях. Дві інших комісії очолили мої колеги Іван Варченко та Іван Стойко. Крім того, мені прийшлось об’їхати тринадцять областей, де ми проводили попереднє знайомство з представниками громадського сектору, які виявили бажання брати участь в атестації поліцейських. Паралельно проводився збір інформації про атестованих з різних джерел. Позитивну роль для мене мав досвід участі у конкурсній комісії по відбору кандидатур на зайняття адміністративних посад в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, де рівень комісії та легітимність процесу були досить високими.

Тепер власне про роботу комісій. Кожна з них мала у своєму складі частину сформовану МВС, Національною поліцією та частину з представників громадського сектору. Основним елементом атестації була співбесіда, яку комісія проводила з кожним атестованим окремо. До співбесіди комісія вивчала особову справу, атестаційний лист з показниками діяльності поліцейського, результати тестів на загальні здібності і рівень професійної підготовки, декларацію за попередній рік. Крім того, прискіпливо вивчалась інформація з відкритих джерел: публікації, заяви громадян і навіть слухи. Це все не сприймалося на віру, але служило додатковою базою для проведення співбесіди. Після співбесіди члени комісії радились і приймали згідно з інструкцією одне з чотирьох можливих рішень: 1-відповідає займаній посаді, 2- відповідає займаній посаді і заслуговує на підвищення, 3-не відповідає займаній посаді і має бути понижений, 4-не відповідає займаній посаді і має бути звільнений. В разі, якщо у комісії виникали додаткові сумніви, вона могла, і цим правом ми часто користувалися, відправити атестованого за його згодою для проходження поліграфу. Після цього проводилась повторна співбесіда.

Хочу відзначити, що протистояння між представниками Національної поліції та громадського сектору в комісіях фактично не було. В переважній більшості випадків комісії приймали рішення близькі до консенсусу. Було цікаво спостерігати як на початку засідань представники регіонів з недовірою сприймали нашу поліцейську частину, думаючи, що ми тут будемо протягувати всіх підряд. Коли вони переконувались в нашій об’єктивності, робота йшла більш спокійно і конструктивно. Більше того відбулася певна трансформація підходів до атестації: дуже часто представники громадськості ставали на захист конкретних поліцейських і звинувачували нас в зайвій “кровожерливості”.

На сьогодні атестація вищого керівного складу майже завершена, залишилася тільки Львівщина, а також Донецька та Луганська області в силу зрозумілих обставин.

Дозволю собі звернутись до сухої мови цифр, які, як на мене, є надзвичайно промовисті.
Отже. У перших семи областях розподіл на категорії: вищий, середній і нижчий склад не проводились. Тому загальна статистика не може точно відобразити кількість звільнених керівників. Але можу стверджувати, що наприклад в м. Києві і Київській області вона сягала більше 50 відсотків.

На другому етапі, де атестувалось 15 областей я можу оперувати більш точними цифрами: всього було проатестовано 444 керівника вищого складу. З них залишено на посадах 224, рекомендовано до підвищення 38. На загал це 262 керівника або 59%. Звільнено 92 керівників, понижено в посадах 65 або на загал 157. Тобто 35,4%. Для уточнення: 23 керівника з Дніпропетровської та Кіровоградської областей направлено на поліграф за їх згодою. З попереднього досвіду можна прогнозувати що значна частина з них буде звільнена або понижена в посадах. Це дещо змінить поточні статистичні цифри.

На даний момент, про що я говорив вище, проходить атестація другої категорії ГУНП в областях. У восьми областях ми встигли протестувати 1579 керівників. З них 927 відповідає займаним посадам, 117 заслуговує на підвищення. Загалом 1044 керівника або 66%. Звільнено 200 керівників, понижено в посадах 335. Тобто загалом 535, що складає майже 34%.

Зроблю декілька висновків і узагальнень:

  1. Не справдилися прогнози тих, хто стверджував, що атестація носитиме формальний характер, а звільнення торкнеться зовсім незначної частини.
  2. Атестація мала високий рівень легітимності.
  3. Такого рівня атестації та її масовості в Україні ще не було.

З великою приємністю констатую, що попри всю справедливу і не справедливу критику, реформа в поліції стає прикладом для наслідування в інших правоохоронних структурах.

Чи були в ході атестації помилки? Очевидно, що так. Чи можна було б провести її краще? Можна було. Але справедливості ради, слід відзначити, що така реформа проводиться вперше і вона проводиться на тлі величезних проблем в державі та суспільстві, а ще в умовах хронічної нехватки коштів.

Власне, сама атестація є надважливим елементом реформи, але вона не може дати відповіді на всі питання. Користуючись певними аналогіями, я, як людина, що народилася в селі і деякий час працювала в сільському господарстві сказав би, що ми підійшли до атестації не з косою в руках, а з сапкою… Ми знищили основний бур’ян, а тим паросткам, що залишилися дали шанс на нормальний розвиток.

Варто зазначити що значна частина поліцейських які займали керівні посади і мали вислугу для отримання пенсій, вирішили не ризикувати і відмовились від атестації. Значна частина керівного складу була замінена вже новопризначеними керівниками ГУНП. На сьогодні маємо проблему браку кадрів а велика черга на заміщення значної кількості вакантних посад відсутня.

Чи були факти, що атестацію пройшов дехто з тих, хто на це не заслуговував? – Мабуть, що так. Можу припустити, що хтось з атестованих зайве постраждав. Але я впевнений, що це не носило масового характеру. Тепер це проблема керівників, внутрішньої безпеки і тої ж громадськості, яка і надалі, я впевнений, буде нам допомагати. Новий набір після закінчення всіх етапів атестації будуть проводити Поліцейські комісії, які сформовані вже майже в усіх регіонах. Головне, що ми створили передумови, за яких система має самоочищатись. Без сумніву, потрібен час, щоб нові і кращі кадри проросли як елітне зерно на насінневому полі патрульної поліції.

Для мене особисто, цей період був надзвичайно напруженим, але і надзвичайно цікавим. Користуюсь нагодою хочу подякувати всім з ким довелось працювати в складі комісій, моїм колегам, але в першу чергу представникам громадського сектору. Вони знаходили час і натхнення. Вони були надзвичайно принциповими і професійними. Для всіх нас це надзвичайно важливо.

Реформа не закінчилась, реформа продовжується”.

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *