Селфі без копа. Киянин пояснив, чому йде з патрульної поліції після року роботи

Патрульна поліція Запоріжжя. Фото Укрінформ

 

Андрій Золотухін
колишній працівник патрульної поліції ГУ НП в місті Києві

(FB)

Отже, хочу підвести підсумок роботи в патрульній поліції за 1 рік.

Хочеться сказати, нам було дуже важко починати. Це правда. Ми були простими цивільними людьми і от через 3 місяці вийшли на вулиці поліцейськими.

90% того що зараз вміє поліцейський – це те чого він навчився сам за рік роботи в патрулі. На навчанні нас ніхто не готував до таких складних та іноді небезпечних викликів.

Свою першу зміну я пам’ятаю, як учорашній день. Перший виклик – “шум на будівництві”, у вихідний день. Стукаємо з напарницею у ворота, відчиняє охоронець, а слідом за ним – 2 великих собаки…

Напевно, з того самого виклику я і зрозумів: ніколи не можеш знати, що тебе чекає там – за парканом, дверима, вікном… Треба бути готовим до всього, кожен виклик – як останній.

Пам’ятаю, на самому початку така плутанина була. Хто що робить, хто за що відповідає. Не було тимчасових талонів на ДТП. Немає протоколів, постанов, синіх протоколів… так, були часи. Але ми вірили в майбутнє, нам говорили, що це тимчасові труднощі і ми їх подолаємо.
Напевно, так і повинно було бути.

Усіх патрульних донині цікавить, яким чином і за яким критерієм призначають на керівні посади. Це, звичайно, загадка століття! Ось саме за цією загадкою, через півтора місяці з початку служби я змінив батальйон, роту і район патрулювання. Дніпровський р-н. Ох… нелегкий він.

За рік служби я вже й не згадаю всіх викликів. Але найцікавіші ті, що найбільш запам’ятовуються, назавжди залишаться у мене в голові.

Служба в поліції дуже змінила нас. Знаю чимало поліцейських, які заради служби жертвували стосунками з сім’єю. Навіть є випадки розірвання шлюбів серед поліцейських.

А все тому що, нами ніхто не займається. Взяти Америку або Канаду, там психологи обов’язково проводять роботу з поліцейськими, спілкуються, допомагають в особистому житті… але не в Україні.

Ви не повірите, але робота в поліції настільки різноманітна, що ти ніколи не знаєш, яким буде в тебе наступний виклик: ДТП, сварка з сусідами, сімейна сварка, лежить невідомий або непізнаний труп, самогубство, вбивство.

І поліцейський переживає всі ці події разом  із потерпілими.
Найскладніше – це смерть дітей. На моїй пам’яті завжди залишиться 14-річний хлопець, який застрелився з флобера. А все через погану оцінку в школі. Було дуже боляче бачити його батьків. Це ніяк не описати словами.

Пам’ятаються всі затримання за грабежами і крадіжками. Коли зловиш такого злочинця, дуже цікаво з ним спілкуватися. Дізнаватися його мотиви, цілі… І найцікавіше, майже всі грабіжники раніше були судимі. А значить, в’язниця його не виправила.

На останній нічній зміні з командиром згадували всіх, кого спіймали п’яним за кермом (ми їх називаємо “130”). І знаєте, згадали всіх. Хоча багато хто в роті мені казав: “У тебе чуйка на них”. А може, це і так. Майже кожну зміну як мінімум одного п’яного мій екіпаж ловив.

І ось винагорода за це: 3 липня, о 13:00 на вулиці Олександра Бойченка, п’яний за кермом пройшов тест на “Драгер” і показав 4.46%!!! Це рекорд на Київ (як мені пояснили в адмінпрактиці).

Хочеться висловити величезну подяку Дніпровському районному суду м. Києва, суддям, які там працюють. Вони навчили, як правильно оформляти протоколи з дрібного хуліганства, насильства в сім’ї та інших правопорушень, що не пов’язані з безпекою дорожнього руху.

Особлива подяка суддям Іваніній Ю.В., Марцинкевичу В. А., Курило А.В. і Сазоновій М.Г. Дякую Вам за справедливі й законні рішення! Саме ви і є прикладом для законності! У Дніпровському суді за рік мною було виграно 49 судових засідань (з них одна – “130” і одна “124”). Це тільки ті, на яких я був присутній.




Хочеться сказати спасибі Дніпровському УП ГУ НП (райвідділу). А саме черговій частині. Добре підібраний колектив! Чесні хлопці! Приємно було з вами працювати!

От, напевно, і все. Минув рік, служити в поліції стало все складніше і складніше. І це не в плані викликів. А стосовно керівництва. Дуже незрозумілі дії з їхнього боку.

Грошей немає на ТО автомобілів, тому патрульні ремонтують їх самі. У мене на попередній машині за 75 тис. км ніхто не разу не поміняв оливу. А автомобіль не виїжджає тільки тому, що гальмівні колодки стерлися.
Купили нові, самі поміняли і поїхали…

Зовсім незрозуміла служба автогосподарства, що не тямить, як поміняти лампочку в “Пріусі”, “Сонаті” або “Дастері”. Як їх туди набрали? І це тільки квіточки. Автогосп в управлінні такі перли видає, там всі ржуть!

Читайте також:
У Харкові “пріус” патрульних копів спричинив аварію: 2 загиблих, 5 поранених

Нацполіція отримає понад 650 нових авто в рамках Кіотського протоколу

Андрій Золотухін

Андрій Золотухін

Відпускні при виході у відпустку не виплачують. Матеріальну допомогу не виплачують. І це вже не кажучи про ті розподіли коштів, які минулого року частина співробітників отримала, частина отримала в подвійному окладі, а решта не отримали нічого (це про 8 тис. матеріальної допомоги, за те що поліцейські 2015 року не ходили у відпустку).
Ладно б їх ніхто не отримав… але вибірково видавати – це просто чи нахабство, чи ідіотизм!

Хтось скаже: а в райвідділах узагалі ніколи не отримують матеріальної допомоги. Так, але це питання до їхнього керівництва. Законом передбачено? Так! От і відновлюйте справедливість.

Хочу висловити величезну подяку ВСІЙ 4-й роті 3-го батальйону. Дякую вам! Дуже приємно було з вами працювати, з вами вчиться. Десь учив я вас, а більше вчили ви мене.
Дякую моєму напарнику Артему Пригарі. Ось із ним ми і гори могли розвернути! З тобою ми ще “повоюємо”.

Подяка Дмитрові Євдокимову. Він один із небагатьох, хто залишився “ідейним” на службі. Дмитре, ви завжди надихали своєю ораторською майстерністю. Після бесіди з вами завжди хочеться ще зміну провести в патрулі! Удачі вам, Дмитре!

Спасибі Савицькому Дмитрові і Недашківському Юрію! До Вас завжди можна було звернутися за порадою і допомогою.

Дякую відділу моніторингу (попередній склад) за хорошу роботу і за те, що завжди з розумінням ставилися до проблем.

Дякуємо всім хлопцям, які зараз служать на благо батьківщини. Дуже вас прошу, не зраджуйте ту ідею, за якою ви йшли на службу.

За час роботи в поліції я знайшов нових друзів і познайомився з дуже цікавими людьми!
Тепер я не співробітник нової Національної поліції. Звільнився за власним бажанням. Напевно, так буде краще.

P.S. Юрію Анатолійовичу, я виконав ваше прохання! Цей текст не компрометуючий)))

P.P.S. Хатія Деканоїдзе, ви в нас повірили, тепер ми віримо у вас! Не допускайте того, що зараз відбувається в Києві!

Читайте також:
Чому я звільняюся з нової поліції. Пояснення розчарованого

За рік роботи машини нових “копів” майже 400 разів потрапляли в ДТП

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *