Бутусов: Навчання “Рапід Трайдент” – це урок поваги до людини, без якої реформи неможливі

Фото з ФБ Максим Касьянов

 

Юрій Бутусов
журналіст, редактор сайту “Цензор.НЕТ”

Повага до солдата на “Рапід Трайдент” (FB)

27  червня на полігоні в Яворові відкриваються багатонаціональні маневри “Рапід Трайдент”. Там буде задіяно багато підрозділів, брати участь в маневрах на всіх рівнях будуть військовослужбовці НАТО. Забезпечення маневрів – з бюджету Міністерства оборони США.

Але на мій погляд, найголовніше, що показують нам на “Рапід Трайдент” західні партнери – це не військове мистецтво. Це інше життя.

Харчування на маневрах забезпечують американці. Понад 300 гривень в день на людину. Їжа – прекрасна. Різні сорти ковбаси, сиру, м’яса, салатів, молочні продукти, фрукти різних видів, і все це без обмежень. Якісно, калорійно, різноманітно.
Продукти харчування й сервіс – українські, персонал – українці.

Вода бутильована – в необхідному обсязі, якщо не вистачає води – робиться заявка, і на наступний день питання вирішується.

Всі місця базування забезпечені необхідною кількістю мобільних туалетів та умивальників. Ніякого запаху, повний порядок, всюди вода, мило, папір. Кожен день українська компанія, яка надає цей сервіс, чітко виконує контрактні зобов’язання, акуратно прибирає.

У людей гарний настрій, вони легко витримують навантаження. Немає ніякого невдоволення, роздратування, які завжди є там, де людина замість нормального існування зайнята виживанням. Як же небагато насправді треба людям…

У нас багато говорять про те, що ми йдемо в Європу, що у нас впроваджуються якісь стандарти.
А я думаю так – поки не буде переглянуто ставлення до людини, на найнижчому щаблі в будь-якій структурі, ніякі реформи в принципі неможливі – все це порожня балаканина, яка не впливає на фундаментальну проблему.

Фундаментальна проблема – повага до людини. В армії – повага до солдата.

Армію утримувати дорого, і на початку війни на багато недоліків можна було закрити очі. Але війна йде третій рік – і невідомо скільки років попереду. І найголовніші втрати армії – це відхід досвідчених професійних людей із накопиченим бойовим досвідом, яким набридло виживати в скотинячих і жебрацьких умовах. Ось це наш головний збиток – значно коштовніший, ніж будь-яка техніка.

Як можна вимагати професійного ставлення солдатів до служби, якщо не виділяється достатньо коштів на харчування? ОК, не 300 гривень, але хоча б 150.

Як можна не забезпечувати людей нормальними санітарно-побутовими умовами – туалетами, перш за все? Так, театр починається з вішалки, а армія починається із вбиральні. Як можна не забезпечувати душовими, пральнями, умивальниками, нормальними герметичними наметами?

І пора припинити говорити про підвищення зарплати в армії як про велике досягнення – побутових проблем і потреб не закрито так багато, що соромно пишатися зарплатою для солдата в 300 доларів.

Це маленький крок у правильному напрямку. Але хіба це стимул для збереження професіоналів на службі? Це якась невелика компенсація за колосальні незручності і труднощі.

Бракує грошей у бюджеті? Це не аргумент. Скорочуйте чисельність не бойових частин – всього цього громіздкого і не діючого апарату. Чи не роздувайте армію вшир – забезпечте якість. Без цього ніякі реформи неможливі.

Саме тому, що мета реформи – це зміна якості. Це перехід від феодально-совкової моделі створення армії, яка діяла в умовах радянської командно-адміністративної системи і абсолютно непридатна в сучасній Україні.

Людина – це головний і єдиний пріоритет. Повага до людини.
А поки на звичайних українських маневрах і полігонах до приїзду високого начальства спеціально готують особливу їжу, набагато кращу ніж зазвичай, поки високих керівників спеціально підводять до спеціально обладнаних туалетів, і вони задоволені собі йдуть справляти потребу в комфортних умовах, замість того, щоб скористатися стандартним полігонним сортиром, або потужитися в компанії бійців, присівши в кущах, будь-які слова про реформи будуть розмовами про зміну якихось поверхневих деталей, але сенс системи залишиться незмінним.

Бюджет оборони повинен будуватися з потреб солдата. Це солдату потрібен комфорт і порядок перш за все. Це солдат найкращий ревізор і аудитор. Нормальне забезпечення роботи – це не розкіш і не примха. Це демонстрація поваги до військової праці – а тільки завдяки воїнам Україна досі існує як незалежна держава.

Це і єдина можливість забезпечити приплив людей і збереження професіоналів в армію.

Тому що солдат – це не жертва, чи не лох, якому нікуди влаштуватися по життяю Солдат піхоти, якому належить йти на фронт, – це еліта нації, який отримує фізичні і емоційні навантаження сильніші, ніж будь-який політичний лідер.

І це не коштує якихось космічних і непідйомних грошей. Це цілком реально вже зараз, вся інфраструктура в Україні створена.

В армії, де людей поважають, немає проблем із комплектуванням. У навчаннях “Рапід Трайдент” будь-який політик може приїхати на будь-яку точку і скористатися тим же сервісом, що доступний і кожному солдату – немає потреби робити показуху.

“Рапід Трайдент” є наукою зовсім не про тактику – це урок того, як має ставитися держава, що себе поважає, до тих, кому вона довірила себе захищати.

Читайте також:
“ЗСУ – розмотивуємо кожного”. Тисячі резервістів виявилися зайвими
на зборах під Черніговом. ВІДЕО

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *