«Ми долучились до творення історичних подій», – сказав наприкінці пленарного засідання Верховної Ради спікер Андрій Парубій, маючи на увазі ухвалення парламентом квот на україномовні пісні для радіостанцій (Закон про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)», №3822-Д.
Як уже повідомлялося, відповідно до цього акта, кожна третя пісня на радіостанціях країни має бути україномовною.
«Я невідкладно підпишу цей закон, як тільки буде подання від апарату, і відсьогодні кожна третя пісня, 35 відсотків в українському ефірі буде українською мовою», – заявив голова ВР на брифінгу.
Втім, закон передбачає певні нюанси щодо квот, і норма щодо 35% пісень державною мовою набуде чинності далебі не «відсьогодні», а через кілька років.
«Новинарня» розібралася у вимогах нового закону та колізіях із його прийняттям.
автор: Дмитро Лиховій
Для початку варто зазначити, що законопроект №3822-Д – вже четвертий у ряду законодавчих пропозицій щодо квот для пісень державною мовою на радіо.
В’ячеслав Кириленко
Першими були нашумілі «квоти Кириленка» (за іменем тодішнього віце-прем’єр-міністра – міністра культури). Тоді понад півсотні зірок естради – разом із Джамалою, Іриною Білик, Андрієм Хливнюком («Бумбокс»), Тіною Кароль, Потапом тощо – були загітовані Незалежною асоціацією телерадіомовників (НАМ) і підписали колективне звернення «проти квот Кириленка».
Деякі з цих підписантів, зокрема Джамала, згодом повідомили, що потрапили до списку без їхньої на те згоди. А Хливнюк визнав, що НАМ маніпулювала артистами, коли для збору підписів повідомила, нібито законопроект 3822 передбачає аж 75% пісень українською мовою на радіо.
Насправді В’ячеслав Кириленко підкреслював: відповідно до перших редакцій законопроекту 3822, загальна квота україномовних пісень на радіо становитиме 37,5% – три чверті від обсягу всіх творів вітчизняних авторів і виконавців (зокрема й російськомовних українських), який має складати половину музичного ефіру.
Опір комерційного середовища в царині радіо Кириленко відбивав прикладом: «Коли десять років тому я [на посаді віце-прем’єра] зініціював обов’язковий дубляж для кінофільмів, теж лякали: “всьо, кінотеатри закриються – ніхто ходить не буде”. А зараз кінотеатр без фільмів, дубльованих українською, вже важко уявити. Так буде і з радіо – лиш треба переступити через накинуті нам стереотипи».
На користь законопроекту підписалися понад 240 українських музикантів, зокрема «ДахаБраха», «Мандри», «Тінь сонця», Mad Heads та інші. Під Радою проходив музичний марафон «Пісня – це зброя: підтримай №3822».
Підписанти звернення на підтримку “квот Кириленка”: (зліва праворуч) Сергій Фоменко, гурт “Мандри”; Ейра, Вадим Красноокий (Mad Heads), Сергій Василюк, гурт ‘Тінь сонця’
Це був уже вдосконалений за участі громадських активістів законопроект, і в травні його підтримав Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики під головуванням Вікторії Сюмар.
У пропозиціях Кириленка було написано – розподіляти україномовні пісня в ефірі «рівномірно протягом доби». Але що законодавці, чиновники й радійники повинні розуміти під словом «рівномірно»? Тому громадське середовище – Громадянський рух «Відсіч», «Простір свободи» та ін. – запропонували контроль за квотами в часових проміжках протягом дня.
Складно виведену норму про 37,5% замінили простою квотою на україномовну пісню – 35%.
Однак за кілька днів до голосування 2 червня у Раді зареєстрували альтернативний законопроект №3822-1. Він був поданий групою депутатів, які, на думку громадських активістів, лобіюють інтереси проросійських медіа-холдингів. Цей проект стосувався не лише пісень на радіо, а й ведення ефіру, а також мовних вимог до телебачення. Вважається, що №3822-1 із його заплутаними правилами та очевидними лазівками, як їх обійти, «підсунули» ВР для того, аби завалити проект №3822.
Зрештою більшості голосів не зібрали ні перший, ні другий законопроекти.
«Це кінчена, мерзенна, гнила зрада», – так відгукувався про Раду нардеп від «Свободи» Андрій Іллєнко.
За проект 3822 не голосували фракції «Батьківщина», Радикальна партія Ляшка, майже півсотні представників Блоку Порошенка тощо. І той, і той законопроекти було передано в профільний комітет на повторне перше читання.
На їх місці постав четвертий, ухвалений-таки в цілому проект 3822-д – «доопрацьований» комітетом. Закон базується на обох проектах, але основою для нього став проект громадськості.
Лобісти альтернативного проекту мусили йти на поступки, побоюючись, що спікер Парубій, який демонстрував рішучість будь-що провести законопроект про квоти, збере більшість під 3822 і без них. Насправді голосів бракувало, але «примус до миру» спрацював.
Крім концертів, пікетів під Радою й кампанії в соцмережах, ГО «Відсіч», «Музичний батальйон» та інші громадські активісти обклеювали агітаційними листівками центр Києва і навіть округи депутатів, які 2 червня не натиснули кнопку «за». Зокрема, таким чином узяли в «розробку» округ президентського сина – Олексія Порошенка. Допомогло: 16 червня він проголосував, як слід.
У кабінетах проводилася величезна робота – громадські активісти й розробники законопроекту 3822 переагітовували першу заступницю голови ВР Ірину Геращенко, яка несподівано виявилася апологеткою альтернативного проекту, вели роз’яснювальну роботу з іншими противниками закону, із самими радійниками, включно з «Русским радио Украина».
Парламентаріям надали «талмуд» із понад 100 сторінок, де кожен рядок – гурт і пісня українською мовою.
Пісні українською для нардепів. Фото: ФБ Віктор Кривенко
«Це не квоти для української пісні на радіо – це життєвий простір для української пісні», – висловився один зі співавторів проекту 3822 депутат Віктор Кривенко, член Народного руху і фракції ББП.
Сам В’ячеслав Кириленко, присутній у Раді на розгляді доопрацьованого закону, заявляв: «Це повністю погоджений законопроект, який передбачає квоту в 35 відсотків, враховує при цьому інтереси радіостанцій, передбачає перехідний період, відповідні повноваження Нацради з питань телебачення і радіомовлення щодо ліцензування і моніторингу, і вносить необхідні зміни в три закони».
«Я прошу підтримати, бо це питання не мовне лише, а це питання гуманітарної, а значить – національної безпеки України», – резюмував віце-прем’єр Кириленко.
Подейкують, прийняття узгодженого проекту 16 червня могла завалити «Самопоміч» із її «вічно особливою» позицією: мовляв, це «подачки і крихти», треба вимагати більшого. Але депутатів фракції львівського мера таки переконали в доцільності голосування. Зокрема, активісти «Відсічі» в разі демаршу обіцяли їздити по Галичині й розповідати про деструктивну роль «Самопомочі» провалу закону про українську пісню на радіо.
Спрацювало: «за» – 268, зокрема і «Батьківщина», РП Ляшка. Навіть з «Опоблоку» проголосували двоє (Павленко й Рабинович).
«Більшість негативних моментів, які були закладені в альтернативному законопроекті №3822-1, до кінцевого варіанту не потрапили. Їх викинули на етапі обговорення в комітеті – все, що стосується телебачення, музичного телебачення, зменшення квоти пісень українською мовою за рахунок ротації нових виконавців. Викинуто будь-які винятки, за допомогою яких альтернативний проект пропонував обходити вимоги квотування», – розповідає «Новинарні» співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда, один із розробників законопроекту 3822.
Тарас Шамайда – громадський активіст і помічник народної депутатки Ганни Гопко (ліворуч)
Що залишилося в законі? Головне – квота для всіх радіостанцій: 35% пісень українською мовою.
«Компроміс полягає в тому, що ми хотіли контролювати дотримання цієї квоти в трьох проміжках по шість годин (із 6-ї ранку до півночі) – із 6-ї до 12-ї, потім із 12-ї до 18-ї та з 18-ї до 24-ї. В альтернативному проекті був закладений величезний проміжок – із 6-ї ранку до 22-ї. Зрештою зійшлися на двох проміжках, і при цьому не дали включити до цих проміжків нічний час, щоб не було можливості запхати в цей нічний час українську музику», – зазначає Шамайда.
За словами Шамайди, ініціатори альтернативного проекту дуже сильно впиралися у «форматність», намагаючись саме тут закласти лазівки для зменшення кількості україномовних пісень в ефірі.
«Форматним» радіостанціям вони (автори альтернативного проекту Кондратюк, Шверк, Червакова та інші) хотіли дозволити не дотримуватися часових відрізків і крутити україномовні пісні, наприклад, уночі. По-друге, для різних «форматних» радіостанцій вони пропонували знизити квоти до 25%, навіть 20%. При цьому під визначення «форматних» потрапили б більшість популярних стилів – поп, рок, джаз, фолк і т.д.
Також альтернативним проектом пропонувалися «знижки на нові пісні»: якщо виходить нова пісня або новий альбом (ті, з часу прем’єри яких не пройшло 18 місяців) і радіостанція ротує ці композиції, то сто таких україномовних пісень в ефірі зарахували б за двісті.
Тарас Шамайда так описує схему, вирахувану українськими активістами в проекті «радійного лобі»: «Відповідно до пропозицій альтернативного законопроекту, могла діяти така схема: «форматна» радіостанція бере квоту [україномовних пісень] 20%, при цьому ставить умовно нові українські пісні (чи пісні з умовно нових альбомів, які можуть містити і старі пісні теж), таким чином квота україномовної пісні де-факто скорочується до 10%, а її ще й розтягують по широченному проміжку з 6-ї ранку до 22-ї вечора. Ми поламали цю схему!»
За словами розробника проекту 3822, «радіолобісти» відмовилися від своїх пропозицій щодо «форматності», але взамін сторони дійшли компромісу щодо іншого пункту: зниження україномовної квоти до 25% можливе для радіостанцій, які крутять не менше 60% пісень мовами ЄС (і це вписано в них у ліцензію), причому в ті самі проміжки – з 7-ї до 14-ї та з 15-ї до 22-ї години.
«Виходить, на такій радіостанції буде 60% пісень європейськими мовами (скажімо, англійською) і 25% пісень українською мовою, разом – 85%, а для російських залишається тільки 15% максимум. Такий компроміс нас більш ніж влаштовує», – констатує Тарас Шамайда.
Перехідний період залишився той, що був передбачений «громадським» проектом. Закон набуває чинності через чотири місяці після опублікування. Протягом першого року для всіх радіостанцій діє квота 25%, через рік українська квота становитиме 30%, ще через рік – 35%. Для радіостанцій, що понад 60% пісень крутять європейськими мовами, квота на 25% україномовних пісень діє одразу, з першого року.
При цьому, за словами Тараса, збережено норми обох законопроектів про те, що виконання закону контролює Національна рада з питань телебачення і радіомовлення; внесено законодавчі зміни до її повноважень щодо моніторингу.
Також під час ліцензування перевага надаватиметься радіостанціям, які беруть обов’язок добровільно збільшити собі україномовну квоту на 5%.
За визнанням Шамайди, у «громадському» законопроекті 3822 йшлося лише про музику, тоді як ініціатори альтернативного проекту запропонували квотувати також мову радіоведучих – не менше 50% українською.
«Дійсно, зараз закон Ківалова-Колесніченка дозволяє хоч цілковито говорити російською. Ми пропонували винести це за дужки і пізніше написати в окремому законі, що мовлення на радіо здійснюється лише українською, без всяких відсотків, крім того, що стосується нацменшин і окремих норм. Квотувати мову ведення на радіо – такого підходу не існує ніде. Квотувати мову можна тільки для пісень, такий підхід існує скрізь у цивілізованих країнах. Домовленість була на межі зриву, тому, щоб усе-таки дійти компромісу, ми погодилися включити сюди мову ведення на радіо, «виторгувавши» ще 10%: нехай мова ведення радіопрограм буде хоча б на 60% українськю (50% – перший рік,55% – другий, 60% – третій)», – розповів Тарас Шамайда.
Слабким місцем цієї норми він називає те, що україномовна квота для радіоведучих (а гостей студії це не стосується) розтягується на всю добу. Тобто заповнювати її можна переважно вночі, вести програми «за принципом Штепселя й Тарапуньки» тощо.
«Нас лякали, зокрема депутат Висоцький, що є народ, який не сприймає стільки української мови, він вимикатиме радіостанції, люди в АТО слухатимуть замість радіо інтернет… Але і такий компроміс – 60 на 40% мови ведучих – теж є кроком вперед, враховуючи що зараз може бути хоч 100% російською», – каже Шамайда.
Моніторинг дотримання мовних квот буде вибірковим. Радіостанцій – сотні, їх неможливо фізично проконтролювати одночасно зусиллями Нацради. «Але слухачі зможуть у раді потреби писати в Нацраду скарги, і вона проводитиме контроль та підрахунок», – пояснює Шамайда.
Так що не «відсьогодні», а щонайпізніше через п’ять місяців, згідно із законом 3822-Д, кожна четверта пісня навіть на «Русском радио» в Україні буде україномовна (25%), а орієнтовно з кінця 2018 року – і кожна третя (35%).
«На всіх радіостанціях – і на регіональних, на маріупольському радіо тощо. Це однозначно перемога! – каже Тарас Шамайда. – Але треба ще, щоб президент підписав закон. Сподіваємося, президент не ризикне накладати вето на такий резонансний закон».
Щодо вето – прогнози громадськості негативні, адже таке рішення стало б репутаційною втратою Петра Порошенка з його і так не найбільшим рейтингом.
Крім того, як неодноразово зазначав активіст Громадянського руху «Відсіч» Сергій Оснач, Україна в цьому питанні не вигадувала велосипед – для більшості європейських країн питання квот на національний музичний продукт є поширеною та дієвою практикою.
Так, наприклад, у Польщі з 2004 року квота на радіо становить 33% для всього контенту державною мовою, у Франції — 35% для музичного контенту, у Португалії — 25-40% на музику для приватних радіостанцій і 60% — для державних.
Натомість в Україні навіть через рік після Революції Гідності в будній день з 16:00 до 20:00 кількість пісень українською мовою не перевищувала 4,9% (за підрахунком ГО «Простір свободи» на основі ефіру радіостанцій «Хіт FM», «Русское радио», «Ретро», «Люкс», УР-1, «Шансон»).
«Наші радійники чомусь думають про закон про квоти як головну загрозу для себе і свого бізнесу. Ні, друзі, головна загроза – російська агресія. А теперішні лише 5% пісень українською мовою у ефірі FM-радіостанцій – невід’ємна складова цієї агресії», – наголошував В’ячеслав Кириленко.
«Якщо ми хочемо своїх світових зірок, треба, щоб вони звучали в наших українських ефірах. Зараз, як ніколи, є суспільний запит на україномовну музику», – казав на одній із прес-конференцій під сам просування проекту 3822 фронтмен гурту Mad Heads Вадим Красноокий.
«Фактично це закон, який дає можливість запустити не просто мову в радіоефір. Ми (…) .можемо запустити цілий пласт української культури, коли пісні будуть замовлятися українським композиторам, українським поетам, коли їх будуть записувати українські виконавці на українських студіях», – підсумувала перемогу голова профільного комітету ВР Вікторія Сюмар.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
