Тепловізори ЗСУ: дві правди від Генштабу й волонтерів

Тепловізори “Пульсар” для ЗСУ від волонтерської групи “Повернись живим”

«Краще б вони мовчали», – так координатор волонтерської групи «Повернись живим» Віталій Дейнега прокоментував для «Новинарні» повідомлення прес-служби Генштабу ЗСУ про те, що за минулий рік до військових частин від Міноборони надійшло понад півтори тисячі тепловізорів – «казенних» та отриманих як закордонна допомога.
Волонтери стверджують, що військове відомство наводить неправдиві дані щодо державних тепловізорів в армії. Та й ті, що має – розподіляє «тупо». Натомість цю потребу, як і на початку війни, в основному закривають волонтерські організації та інші громадські помічники військових.

автор: Дмитро Лиховій

«Тепла» статистика від Генштабу

У суперечливому повідомленні, яке днями поширив сайт Міноборони, зазначено: «У зв’язку з появою в соціальних мережах критики на адресу Міністерства оборони щодо нібито неналежного забезпечення військових частин сучасними засобами спостереження та розвідки, зокрема спеціальним оптичним обладнанням, прес-служба Генерального штабу ЗС України повідомляє, що у 2015 році до військових частин ЗС України надійшла 1561 одиниця тепловізійних пристроїв, з яких 425 – за державним оборонним замовленням, та 1136 – в якості матеріально-технічної допомоги від іноземних держав.

Так, в минулому році військам поставлялися монокуляри нічного бачення, тепловізійні приціли, бінокуляри нічного бачення, тепловізійні монокуляри “Termal eye”, а також інше спеціальне оптичне обладнання.

У 2016 році за державним оборонним замовленням сплановано поставити ще понад півтисячі одиниць тепловізійних приладів».

Роль та оцінка волонтерів

Зображення в тепловізорі

Волонтерські організації називають таку статистику від ГШ натягнутою, або й явно завищеною.

«Волонтери надали в підрозділи ЗСУ приблизно 1500-2000 тепловізорів. Це з урахуванням того, що купувалося конкретним бійцям їхніми родичами, селами, бізнесами і так далі», – каже в коментарі «Новинарні» Роман Сініцин, співзасновник волонтерського об’єднання «Народний тил».

За його словами, тільки покійний нардеп Ігор Єремєєв свого часу завіз у ЗСУ 200 «теплаків».

Натомість держава й надалі неспроможна забезпечити фронт належною кількістю тепловізійних пристроїв та приладів нічного бачення. Хоча нічні «очі» – це те, що насамперед потрібно армії в нинішніх умовах позиційної війни, наголошує Сініцин.

«В принципі, вояки не повинні нам особливо хвалитися, якщо їм щось дали. Але така кількість [казенних тепловізійних пристроїв], яку називає Генштаб, – це щось нереальне», – зазначає для «Новинарні» нинішній керівник волонтерського об’єднання «Народний тил» Олексій Сіхарулідзе.

«У 36-й бригаді (морської піхоти) тепловізори були більш-менш масово, там якраз канадські. Але вони за характеристиками поступаються навіть 38-му «Пульсару», – говорить Сіхарулідзе, маючи на увазі тепловізори-монокуляри Pulsar Quantum HD 38S, які масово купують для ЗСУ волонтерські організації.

«Канадські прилади нічного бачення в ЗСУ були і є у великій кількості. Скільки – оцінити важко, але, думаю, не менше 500. А от тепловізорів я особливо не бачив, крім цих, у морпіхів», – додає Сініцин.

Віталій Дейнега, чия волонтерська група «Повернись живим» зараз є одним із найактивніших постачальників частин ЗСУ в АТО, уточнює: «Я бачив тепловізори – “казенні”, не волонтерські – тільки у двох бригадах: в морській піхоті та 14 омбр (ППД – Володимир-Волинський)».

«По факту реальна кількість [казенних тепловізійних пристроїв], яку я бачив, спостерігав і можу підтвердити, – це кілька десятків штук», – каже Віталій Дейнега.

«Приїдьте в будь-яку частину в АТО й попросіть показати. Крім Мар’їнки й Широкиного, “державні” тепловізори вам показати не зможуть ніде», – зауважує він.

При цьому Віталій Дейнега зауважує: «Можливо, Генштаб зараховує у ті півтори тисячі не лише тепловізійні пристрої, а й прилади нічного бачення. І то, навряд чи їх разом набереться стільки».

Волонтерський “Пульсар” в руках бійця АТО у відеосюжеті Військового телебачення МОУ

Навіть розподілити не можуть?

Віталій Дейнега, через фонд якого і зараз щотижня проходять сотні тисяч гривень, в оцінках Генштабу не шкодує лайливих висловів. Крім того, він акцентує увагу на «дуже тупорилому» розподілі навіть тих казенних тепловізорів та оптичних пристроїв, які держава знайшла для ЗСУ.

«Чому їх не можна зустріти по фронту – бо їх роздавали дуже по-совковому. Наприклад, морська піхота: в них немає ні техніки, нічого – а їм дали хоч теплові зори, та ще й слабенькі за якістю.
Але головне питання – чому велику кількість, сотні приладів нічного бачення дали десантникам. Зробили типу нічні підрозділи, які, по суті, ні разу не застосовувались. Воювала лише незначна частка цих підрозділів, у якихось дуже окремих випадках. Тобто з цих сотень приладів нічного бачення більша частина працювала тільки на навчаннях», – стверджує Дейнега.

За його словами, всі десантні бригади, які славилися минулого року – 79-та, 95-та, 80-та, 81-ша, 25-та – зараз на другій-третій лінії оборони або взагалі десь на кордоні з Кримом – «щоб у випадку чого був резерв, який можна кинути вперед».
«Натомість у єдиного підрозділу ВДВ, який тепер стоїть у гарячому місці, немає жодного державного тепловізора», – стверджує Дейнега.

«Вони так неефективно розподілені, що в результаті піхота, яка перебуває на передньому краї, як стояла з волонтерськими приладами, так і стоїть, як дзвонила волонтерам, так і дзвонить. Війна насправді все одно йде на волонтерських тепловізорах», – розповідає координатор проекту «Повернись живим».

За оцінкою Дейнеги, понад третина чи навіть половина «теплаків», які волонтери постачали в ЗСУ у 2014-2015 роках, уже «пішли» – багато вкрадено, зламано, втрачено, згоріло в результаті бойових дій тощо. Хоча тепловізори в більшості випадків ставляться на баланс частин і видаються як зброя за строгим обліком.

«Ми (волонтери) стараємося розподіляти не стільки рівномірно, скільки за потребою. У райони активних боїв даємо більше. Якщо бригада заходить туди, де будуть серйозні «заміси», а в неї нічого нема – звісно, ми веземо туди все, що можемо», – розповідає Дейнега «Новинарні».

Із наданої Віталієм звітності випливає, що лише в березні ц.р. фонд «Повернись живим» передав підрозділам трьох бригад понад 20 «пульсарів».

«Ротації тривають, і реально дуже складно. Якщо по-хорошому, то на бригаду треба як мінімум тепловізорів 40-50», – зазначає волонтер.

Зараз, за оцінками Віталія, на фронті «по факту наявно загалом близько 1000 тепловізорів».

Скільки коштує
Різні продавці в Україні пропонують тепловізори Pulsar Quantum HD38S за ціною близько 75-80 тис. грн. за штуку;
Pulsar Quantum HD50S (з дещо кращими характеристиками) – 90-95 тис. грн.
Тобто прилад, що зовні виглядає як невеличка відеокамери, коштує як б/у автомобіль.

Питання щодо держзамовлення

Ще один момент зі звіту Генштабу, який викликає здивування волонтерів, – велике число тепловізійних пристроїв, нібито переданих у війська за державним оборонним замовленням: аж 425.

«Це що, ізюмські тепловізори за ціною нереально неконкурентною?» – посміхається Олексій Сіхарулідзе.
Очільник «Народного тилу» каже, що на державному підприємстві «Ізюмський приладобудівний завод» (Харківська область) справді роблять українські тепловізори, але «їх ціна набагато вища, майже вдвічі, ніж ті імпортні «пульсари», що ми затягували [в Україну]».

«Наскільки мені відомо, в Україні це єдиний державний завод, але він абсолютно неконкурнентний. Якщо «425 – за державним оборонним замовленням», то, швидше за все, йдеться саме про Ізюм», – припускає волонтер.

Чи справді ізюмські ПНТ можна зустріти на фронті?
«Ні, нічого такого виробленого в Україні в частинах ЗСУ не помічалося», – заявляє Віталій Дейнега, який буває в АТО щотижня.

Він додає, що в Україні є ще один виробник тепловізорів – Archer (ТОВ «Термал віжн текнолоджіс», Київ), і його продукція дійсно конкурентна. Але це комерційне підприємство. «Арчерівські» тепловізійні приціли і тепловізори [в АТО] я натрапляв винятково волонтерські», – каже Дейнега.

Щодо казенної оптики такого призначення, волонтер – після паузи – з посмішкою згадує таке: «Правда, в когось десь була ще якась радянська штукенція: розміром із фургончик, бачить лише на 200 метрів і шумить, як танкова рота. Ну її й не застосовують, бо це недоцільно.

Ще є радянського випуску нічні  приціли, але вони теж дуже погано бачать і геть неефективні».

Віталій Дейнега, ккординатор волонтерської групи “Повернись живим”

* * *

«Словом, те, що написала прес-служба ГШ, мене розізлило, якщо чесно. Краще б вони промовчали й зберегли обличчя. Бо люди ж знають, як воно насправді. У кожного хтось із родичів, друзів, знайомих чи колег був в АТО…» – зазначає Дейнега в інтерв’ю «Новинарні».

«Я не сперечатимусь, Міноборони робить справді велику роботу щодо відновлення техніки. Але того розумника, який писав маячню про півтори тисячі тепловізорів, я б відправив воювати десь під Горлівку й попередив, що волонтери не допомагатимуть – «воюй із тим, що тобі Родіна дала». А потім поговорив би з ним через пару днів», – резюмує координатор фонду «Повернись живим».

Від редакції. «Новинарня» готова оприлюднити детальні роз’яснення Міноборони й Генштабу щодо розподілу «державних» тепловізійних пристроїв в ЗСУ й АТО, а також конкретну інформацію щодо продукції державного оборонного замовлення цього напрямку.

Читайте також:
Армія та волонтери: час змінити відносини?

Гроші в камуфляжі. Скільки насправді платять в ЗСУ 2016 року

Роман Сініцин: Чому я йду з волонтерства, зібравши 4,4 млн.