Нідерландський референдум: виклики для України та ЄС

Агітація перед референдумом від голландських противників асоціації з Україною. Фото EPA/BART MAAT

 

Негативний результат нідерландського референдуму щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС “продовжує” перелік унікальних рис процесу підписання і набуття чинності цією Угодою. Подібного досвіду у відносинах з країною, яка не є кандидатом на членство в ЄС, Європейський Союз ніколи не мав. Відтак, результати нехай і консультативного, але все-таки загальнонаціонального референдуму винесли на порядок денний цілу низку питань і викликів: як для самого ЄС, так і для України та її курсу на євроінтеграцію.

автор: Марія Золкіна
політичний аналітик фонду “Демократичні ініціативи”

Проігнорувати чи підтримати:
яким буде вибір нідерландських політиків?

Негативний результат референдуму був достатньо очікуваним, тоді як розрив між прихильниками і противниками асоціації справді виявився несподіванкою: за попередніми підрахунками – 38,1% і 61,1% відповідно. Але навіть у цій ситуації невисока активність виборців (32%) могла бути використана урядом як аргумент все-таки ратифікувати Угоду про асоціацію потворно, незважаючи на цей результат, адже абсолютна більшість нідерландців у рекомендаційному голосуванні участі просто не брали.

Тим не менше цей шлях – скористатися аргументом нехай і достатньої, та все-таки низької явки – голландський уряд сам для себе “відрізав”. Скоріше за все, повторно ратифікувати Угоди з Україною уряд і парламент Нідерландів не зважаться.

Відтак правовий вихід з цієї колізії шукатимуть спільно з інституціями ЄС. Найімовірніше, що Нідерланди просто будуть виключені з переліку країн-членів ЄС – тобто, отримають “дозвіл” не виконувати деякі положення Угоди, якщо ті стосуються компетенції національного рівня країн-членів ЄС.

Частина, що стосується компетенції наднаціональних органів влади (а це більшість положень Угоди – зона вільної торгівлі та секторальне співробітництво), діятиме і надалі: Нідерланди як член ЄС вже делегували Євросоюзу частину своєї компетенції у цих сферах. Блокування ж Угоди загалом або ж якісний перегляд її змісту теж видаються нереалістичним сценарієм: протиставити себе іншим 27 країнам-членам ЄС уряд Нідерландів не зважиться, а перегляд тексту потребуватиме нових переговорів і ратифікації, на що інші члени ЄС та й європейські інституції також не підуть.

Читайте також:
Європа реалізує асоціацію з Києвом, попри голландський референдум, – Олланд

Таким чином, голландський уряд і парламент опинилися в дуже непростому, навіть делікатному становищі: врахувати результати голосування вони вже пообіцяли, але проблема в тому, що за цим розпочнуться тривалі консультації і пошук правового виходу з ситуації, який за формою задовольнятиме євроскептиків у Нідерландах (і не тільки в них), але при цьому дозволить Євросоюзу де-факто не змінювати порядку денного відносин з Україною і продовжувати імплементувати Угоду про асоціацію.

Якими можуть бути наслідки нідерландського “ні” для України? Як це вплине на її відносини з ЄС?

Загалом Україна та Угода про асоціацію стали вимушеними заручниками внутрішнього політичного дискурсу та євроскептицизму, поширеного серед певних верств населення, у Нідерландах. Але, можливо, саме тому негативний результат голосування насправді до жодних кардинальних змін у відносинах України та ЄС не призведе. Поза тим, деякі висновки для України дуже важливі, так само – як і розуміння потенційних наслідків.

Угода про асоціацію і надалі діятиме, адже навіть у нинішньому форматі – тимчасового застосування низки її положень – вона може виконуватися протягом необмеженого періоду. Відтак, допоки європейські та нідерландські інституції, національні уряди інших країн-членів шукатимуть легальний вихід із ситуації, Угода діятиме так, як і зараз.

Читайте також:
Банкова: Угода про асоціацію з ЄС не повинна зазнати принципових змін

Негативно вплинути на рішення ЄС щодо безвізового режиму для України результати референдуму не зможуть. Принаймні для цього немає жодних підстав. Напряму питання асоціації і візової лібералізації не пов’язані – це різні виміри двосторонніх відносин. Вони пов’язані політично – саме тому ЄС до 6 квітня утримався від будь-яких схвальних оцінок того, що Україна таки завершила виконання плану дій з візової лібералізації.
Хоч би як це було парадоксально, але тепер, після голландського “ні”, саме з політичних міркувань ЄС може легше піти на ухвалення остаточного рішення щодо безвізового режиму для України вже у червні 2016 року.

Читайте також:
Єврокомісія вже в квітні запропонує ЄС безвізовий режим з Україною

Необов’язково, але дебати в Раді ЄС та Європарламенті можуть пройти більш спокійно та лояльно щодо України, де-факто – як своєрідної компенсації за історію з референдумом та новими обставинами у процесі ратифікації Угоди.

Проблеми з високим рівнем корупції остаточно набули ключового значення у дискусії щодо України. Якщо до цього корупцією в Україні переймалися в ЄС переважно єврочиновники та політики, то тепер це питання набуло широкого громадського і політичного розголосу.

Очевидно, що євроскептичні та популістські сили різного спрямування і надалі акцентуватимуть увагу на корупції як системній проблемі в Україні. Тому реальна, а не декларативна боротьба з корупцією у державному апараті, гучні справи щодо корупції на вищому рівні, судова реформа і реформа прокуратури – це єдиний шлях, який залишається українській стороні. Інакше змінити тональність дискусії про Україну не вдасться.
В ситуації, коли саме корупція в Україні була найбільш поширеним мотивом у таборі противників асоціації в Нідерландах, неважко спрогнозувати, що без антикорупційної політики нівелювати цю інформаційну хвилю ми жодним чином не зможемо.

Читайте також:
Найєм: Результат референдуму в Нідерландах – вирок Порошенку

Інформаційна кампанія про Україну на теренах ЄС має бути перманентною. І цей висновок був і надалі буде актуальним безвідносно до голландського референдуму, який просто оголив нинішню ситуацію: в країнах ЄС є дефіцит інформації про Україну; в цих умовах достатньо легко народжуються міфи, використовуються стереотипи та поширюється наперед неправдива інформація про те, що не відповідає дійсності; думка населення може істотно відрізнятися від офіційної позиції керівництва країн-членів ЄС; питання презентації України як такої – це питання стратегічного значення і національної безпеки, передовсім – в нових умовах співіснування з Росією.

Читайте також:
Росія фінансово підігріває антиукраїнські настрої в Нідерландах – глава МЗС

Від того, що саме знають і як саме сприймають Україну суспільства країн ЄС, опосередковано залежить рівень готовності національних політиків цих держав підтримувати той чи інший рівень відносин з Україною. Сьогодні це багато в чому визначає і рівень їхньої готовності підтримувати санкції та інший тиск на Росію, бо для цього часто доводиться долати спротив певних груп інтересів всередині країн ЄС.

Які висновки має зробити ЄС з цього референдуму в Нідерландах?

Оскільки основним адресатом цього голосування був все-таки не Київ, а Брюссель, то на значенні його результатів для ЄС загалом варто зупинитися окремо.

По-перше, цей референдум показав: інституційна структура ЄС та механізм його взаємодії з національним рівнем влади країн-членів мають і надалі реформуватися.
Що це означає? Референдум у Нідерландах фактично «зазіхнув» на питання договороздатності ЄС як єдиного актора. Це голосування, як вже зазначалося, скоріше за все, максимально зможе вплинути хіба що на порядок виконання Угоди, а не на її зміст чи сам факт її існування. Тим не менше, він створює небезпечний прецедент, коли міжнародна угода такого масштабу (тим більше – інші, більш “приземлені” питання) вже після і підписання, і майже завершеного процесу ратифікації ставиться під питання національним референдумом в одній країні-члені. Очевидно, що це виклик для майбутніх переговорів ЄС з третіми країнами відносно нових угод.
Більше того, це потребує вдосконалення правових механізмів, які убезпечили б від таких практик надалі.

По-друге, логіка самоусунення чи вичікування в таких дискусіях як навколо референдуму у Нідерландах є неприйнятною і програшною для інституцій ЄС. Невтручання в дебати щодо Угоди про асоціацію в Голландії і майже відсторонене очікування результатів зменшують суб’єктність ЄС, з одного боку, і змушують його потім розбиратися з наслідками, яких потенційно можна було б уникнути, з іншого.

Якщо Угода про асоціацію носить стратегічний характер для ЄС, європейські інституції та чиновники повинні були активніше долучитися до інформаційної та роз’яснювальної кампанії на системному, а не тільки персональному рівнях.

Помилковою була в цьому разі й відсутність чіткого розуміння плану “В”, “С” і так далі. Тобто, відповідь на питання, як діяти, якщо Нідерланди відмовляються ратифікувати Угоду, не було ані до 6 квітня, ані сьогодні.

По-третє, поширення євроскептицизму набуло форм справжньої проблеми для ЄС. І та інституційна ефективність, активність, про які йшлося вище, є неодмінними умовами боротьби з популістичними антиєвропейськими гаслами. Незалежно від того, яким буде рішення голландського уряду, переважна частина Угоди про асоціацію діятиме, а це означає: аргументи критикувати ЄС і надалі будуть у популістів, як правих, так і лівих, в будь-якому разі. Це та реальність, на тлі якої ЄС має продовжувати внутрішню інституційну реформу.

Висновки

Негативний результат референдуму в Нідерландах виніс на поверхню низку питань і викликів, як для України, так і (більшою мірою) для Європейського Союзу. І хоча кардинального перегляду ані відносин Україна-ЄС, ані змісту Угоди про асоціацію не відбудеться, Україна повинна усвідомити необхідність проактивної зовнішньополітичної кампанії не тільки в Брюсселі, але і в ключових країнах-членах Євросоюзу, розпочати реальні реформи, особливо у сфері боротьби з корупцією, оскільки наразі оцінювати “українське питання” в Європі дедалі більше будуть крізь призму внутрішніх процесів і здобутків України.

Для Євросоюзу знайти вихід з нинішньої ситуації треба не тільки з правової точки зору, а й із політичної. Останнє – більш важливо. І в цьому полягає основна складність, адже одночасно задовольнити інтереси, по-перше, голландського євроскептичного виборця, по-друге, уряду Нідерландів, що озирається на електоральні наслідки свого рішення, по-третє, Брюсселя, який буде все-таки основним суб’єктом у виконанні Угоди про асоціацію, по-четверте, Києва, що вимушено “страждає” від затягування з ратифікацією, де-факто складніше, аніж знайти для цього рішення юридичне обґрунтування.

Джерело: “Україна у фокусі”, щотижневий інформаційно-аналітичний бюлетень фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва; 4-10 квітня 2016

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *