Цугцванг Порошенка. Кожен можливий крок веде до погіршення становища

Дмитро Лиховій
журналіст, головний редактор “Новинарні”

(FB)

Цугцванг у шахах, як відомо, – це становище, коли будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції.
Саме в такому становищі зараз Петро Порошенко, який послідовно притягував до себе законні повноваження і реальні владні впливи, але тепер опинився в безвиході, не маючи ефективного для себе шляху вирішення парламентстько-урядової кризи.

Не знаю, чим там півтора місяця тому займалася “стратегічна сімка” на Банковій, але шлях було обрано хибний. Досить було змінити Яценюка й трохи підчистити (“перезавантажити”) уряд – і проблему на певний час можна було б забути. Але “сімка” вирішила інакше. Під впливом олігархів, Заходу, Яценюка і його компанії голосування за недовіру Кабміну провалили.
Порошенко і Яценюк думали, що якось воно “заграється”, як у футболі, і процесія піде далі. Та склалося інакше.

Навіть без впливу вулиці – просто через внутрішню опозицію в БПП, активність Саакашвілі, незгоду “Самопомочі” й “Батьківщини” – питання зміни уряду залишилося на порядку денному.
Більшість зі згаданих сил зацікавлені в дострокових виборах парламенту, розраховуючи за їх результатами на посилення своїх позицій і у ВР, і в Кабміні.

Замість того, щоб вирішувати проблему формування нової коаліції на місці де-факто не існуючої, Порошенко і “Народний фронт” місяць вдавали, ніби коаліція існує. І лише останніми днями визнали протилежне і взялися не просто розписувати шахматки нового уряду, президії ВР і керівництва ГПУ, а й замислюватися, як саме сформувати парламентську коаліцію.

Бо в нас же ж як? Голоси за прем’єра Гройсмана теоретично зібрати можна, він і без Порошенка сам уміє домовлятися з усіма, зокрема й “Опоблоком”. Але закон хоч і дишло, та вимагає спершу сформувати коаліцію, а вже потім – уряд.

І ось тут якраз і виявляється цугцванг. Ляшко за входження в коаліцію вимагає посаду спікера. З боку “Батьківщини” вимог теж було чимало, включно з кріслом хлібного Мінекології та природних ресурсів.

Учора здавалося, що коаліція й шахматка посад буде розписана на три фракції – БПП, “НФ”, “Батьківщина”. (До речі, прописаний варіант уряду ще гірший, ніж досі був.)
Але сьогодні Юлія Володимирівна логічно вирішила, що з такою золотою акцією, як у неї, потрібно вимагати більшого. Тепер Тимошенко наполягає спершу на прийнятті якихось законопроектів (а крім того кажуть і про додаткові посади), а вже потім – про входження в коаліцію.

Читайте також:
Переговори щодо створення коаліції забуксували через вимоги “Батьківщини”

Апетити, апетити плюс перестраховка: якщо входиш у коаліцію й уряд, отже, береш на себе відповідальність за владу, переймаєш негатив і пожинаєш зниження рейтингу.
Треба це хоч якось перебити протягуванням через ВР “соціальних” законів від імені БЮТ та відповідним ура-піаром в студіях усіх можливих шустерів.

Насправді якщо “Батьківщина” не увійде в коаліцію й уряд – вона втратить небагато. Бо спонсори і так є, вони знову роблять ставку на “червоне”, а рейтинг БЮТ на тлі провалів Порошенка, БПП і “Народного фронту” та критики цих провалів з боку Тимошенко лише зростає.
Так само, як навіть в умовах “нічогонероблення” зростають рейтинги “Самопомочі” і Садового, “Опоблоку” й частково Ляшка.

Що залишається Порошенкові? Або 1) задовольняти апетити Тимошенко і, будьмо реалістами, надалі терпіти “Батьківщину” як “нову опозицію в новій коаліції”. Або 2) торгуватися з ляшками і таким давати йому мікрофон голови ВР та ще кілька преференцій включно з держпідприємствами на відкуп. Або 3) творити аморальні та/або незаконні варіанти коаліції з “регіоналами” й “тушками”. Або 4) іти на дострокові вибори ВР.

Ще один варіант, про який говорять, – банально “докупити” депутатів до фракцій БПП і “НФ” з числа позафраційних до сумарного числа 226. Це вже будуть ну дуже білі нитки, і знову – повернення до практики Януковича.

При цьому не треба забувати, що сформувати коаліцію з мінімальною більшістю голосів мало – ще потрібно, аби вона могла працювати й давати голоси за проекти уряду. Адже, скажімо, якщо арифметично в коаліцію можна записати всіх депутатів БПП, то практично таку коаліцію значна частина депутатів Блоку Порошенка просто не підтримуватиме під час голосувань.

У таких умовах Петро Порошенко, мабуть, як Олександр Корейко від тиском Остапа Бендера, змушений буде поступитися частиною, щоб не втратити ціле.
Якщо, звісно, не зволікатиме далі й не чекатиме біля моря погоди, як це робилося в останні два місяці.

Тим більше, що додаткові підказки щодо “зміни погоди” прозвучать і “за морем”, куди Петро Олексійович їде вже завтра.

Я залишаю за дужками його намагання залишити на посаді Шокіна, захист кононенків і Ко, звільнення Сакварелідзе, конкретні факти гальмування боротьби з корупцією, провал розслідувань і судів у резонансних справах, вигнання з ВР неугодних депутатів.
Все це теж є, і це, само собою, аж ніяк не красить президента, який послуговується риторикою Майдану, вшановує Небесну сотню і піариться в зоні АТО.
“Зради” зараз і так вистачає, і цьому досі сяк-так вдавалося протистояти.

Пост про іншу межу Порошенка.
Піти на величезні поступки дрімучим популістам, які не дай боже щоб прийшли до влади в більших кількостях?
Дати Юлі реально рулити мега-потоками й третиною уряду?
Підписати “універсал-2” з “регіоналами”, як це вже робив Ющенко в 2006 році (і ми знаємо, до чого це призвело)?
Погодитися на дострокові вибори в умовах ще не до кінця втраченого рейтингу?

Банковій до останнього часу здавалося, що загроза таких виборів є несерйозною, адже рішення про їх проведення – навіть після місяця розвалу коаліції – приймає президент.

Перед таким вибором-цугцвангом – з погіршенням своєї позиції при будь-якому ході – Порошенко поставив себе сам.

Читайте також:
Лещенко: Президент пробиває чергове днище.
Насуваються дострокові вибори не лише Верховної Ради