Трибунал у Гаазі присудив Караджичу 40 років за геноцид. Скільки дадуть Путіну?

Радован Караджич під час засідання Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії. Фото Michael Kooren/EPA

 

Міжнародний кримінальний трибунал у справах колишньої Югославії (МТКЮ) визнав колишнього лідера боснійських сербів Радована Караджича винним у злочинах проти людяності. Караджича засуджено до 40 років ув’язнення, в які буде враховано вже проведений під вартою час, повідомляє Reuters.

Зрозуміло, що до виходу на волю 70-річний Караджич не доживе. Попри це, постраждалі від його діяльності, родичі жертв та просто обізнані з подробицями справи в соціальних мережах не приховують обурення “надто м’яким” вироком.

Судді визнали Караджича винним за 10 з 11 пунктів обвинувачення: у вбивствах і переслідуваннях мусульман у низці муніципалітетів Боснії, зокрема в артилерійських обстрілах при облозі Сараєво, яка закінчилася у листопаді 1995 року і призвела до загибелі 10 тисяч осіб.

Також його визнано винним у різанині 1995 року у Сребрениці, в якій було цілеспрямовано знищено близько 8 тисяч боснійських мусульман чоловічої статі.

Водночас Караджича виправдали за другим із двох звинувачень у геноциді.

Як встановив суд, у колишнього лідера боснійських сербів “не було наміру знищити боснійських хорватів і мусульман у муніципалітетах Братунац, Прієдор, Власеніца, Зворник, Санскі-міст, Фоча і Ключ“.

“Слухайте, ну це просто на голову не налазить, як можна такий вирок винести:
“Винний у геноциді в одному місті. Винний у вигнанні, винищенні, поширенні терору, взятті заручників, блокаді Сараєва, насильному переселенні народів, НЕ винний у геноциді в інших семи містах”.
Це що, значить, що він просто лічную непріязнь імєл до Сребрениці, а в інших містах любив і лєлєяв бошняків?
“Тут іграєм, тут не іграєм, тут рибу заворачивали”.
Типу – в Сребрениці мав за мету саме етнічно винищити бошняків. А в Прієдорі, в Санскому Мості і т.д. ну просто так їх постріляв трошки, нє-нє, це не геноцид, що ви.
Це ще при тому, що під Прієдором чи не щороку вже двадцять років знаходять нові масові поховання!” – обурюється користувачка “Фейсбуку” Леся Башич-Лажевська, що мешкає в Боснії.

В день виголошення вироку Караджичу перед будівлею Гаазького трибуналу була затримана французька журналістка Флоренс Артманн.

У 1990-х Артманн була кореспондентом французької газети “Ле Монд” на Балканах, а в 2000-2006 роках – офіційним речником головного обвинувача МТКЮ Карли дель Понте.

Колись її вже засудили до 7 днів арешту (згодом це покарання було замінено на штраф) за неповагу до суду: Флоренс заявляла, що між суддями МТКЮ та Сербською державою існує домовленість, і вони приховали важливі документи, які свідчать про причетність Сербії до різанини в Сребрениці.
У четвер вона прийшла під будівлю трибуналу, щоб підтримати пікет учасниць організації “Матері Сребрениці”.

Очільниця “Матерів Сребрениці” Муніра Субашич наголосила, що вирок суду їх розчарував. “Як жертві геноциду, мені здається, що це якась політична гра. Але я все ще вірю в те, що вирок буде оскаржено і зрештою Караджича визнають винним також і в геноциді в інших муніципалітетах”, – заявила Субашич.

Коментуючи вердикт трибуналу, Верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад Аль-Хусейн заявив, що вирок Караджичу “стане попередженням усім європейським лідерам, схильним до проявів нацизму”.

Не секрет, що на трибунал, подібний до МТКЮ, перед яким колись за злочини проти України постане чинний президент Росії Володимир Путін, сподіваються й багато українців.
Однак приклад процесу над Караджичем свідчить, що, навіть маючи величезну кількість доказів, обвинуваченню не так легко довести винуватість підсудного у злочинах проти людства.
Навіть визнаному винним у чи не найбільшій масовій різанині після Другої світової війни Караджичу присудили лише 40 років за ґратами, та ще й виправдали за іншими схожими епізодами.
Який же тоді вирок – навіть у тому випадку, якщо справді дійде до суду, – чекає на Путіна? Фахівця з гібридної війни, приховування злочинів і перекладання вини на дрібних виконавців

Довідка

Радован Караджич та його генерал Ратко Младич, 1995 рік. Фото Reuters

Радован Караджич та його генерал Ратко Младич, 1995 рік. Фото Reuters

Радован Караджич народився 19 червня 1945 р. в с. Петниця біля м. Шавнік у Чорногорії.
У 1960-х рр. з батьками переїхав до Сараєво.
Вивчав психіатрію в Сараєвському університеті, у 1974-1975 рр. стажувався в Колумбійському університеті у Нью-Йорку. Після закінчення університету працював психіатром в одній з сараєвських лікарень — спеціалізувався на неврозах та депресії.
Писав вірші, опублікував декілька поетичних збірок.
У молодості був членом Союзу комуністів Югославії. З підйомом національного руху боснійських мусульман і хорватів серйозно зацікавився політикою.
У 1990 році став одним із засновників і головою Сербської демократичної партії, що виступала за створення Великої Сербії.
У 1992-му Боснія і Герцеговина в односторонньому порядку проголосила незалежність від Югославії. В квітні того ж року почалася громадянська війна між сербами, боснійцями та хорватами. Боснійські серби заявили про створення Республіки Сербської Боснії та Герцеговини, власної держави, на чолі якої став Караджич.
До кінця 1992 року боснійські серби встановили контроль над більшістю території Боснії і Герцеговини, взяли в облогу й обстрілювали Сараєво, яке вважали своєю столицею.
У 1995 році Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії висунув звинувачення у військових злочинах та геноциді в Сребрениці проти Караджича. Його та генерала Ратко Младича звинувачували у геноциді мусульманського і хорватського населення Боснії. У тому ж році, згідно з Дейтонськими угодами, Боснія і Герцеговина була поділена на сербську та мусульмансько-хорватську.

Після закінчення військових дій Караджич певний час залишався при владі, користувався підтримкою більшості сербів Боснії. Однак під тиском міжнародного трибуналу в Гаазі, який вимагав його екстрадиції, був змушений піти у відставку і переховуватися.
Протягом майже 13 років місце перебування Караджича було невідоме. Як згодом з’ясувалося, він змінив зовнішність і жив у Белграді, продовжуючи лікарську практику під іменем Драгана Давида Дабича, доктора альтернативної медицини.
І навіть опублікував роман та збірку віршів.

Такий вигляд мав Караджич, коли його заарештували в липні 2008 року. Фото Reuters

Такий вигляд мав Караджич, коли його заарештували в липні 2008 року. Фото Reuters

У липні 2008 року Караджича затримали сербські служби безпеки. Комісар із розширення Євросоюзу Оллі Рен назвав арешт Радована Карджича важливим кроком з боку Сербії на шляху до членства у ЄС.
Був екстрадований до Гааги, де постав перед Міжнародним кримінальним трибуналом щодо колишньої Югославії.
Винним себе не визнав.

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *