Чому не слід називати “батальйонами” групи добровольців із 20 людей

 

Serg Marco
військовий блогер, волонтер

(FB)

Після того як в Україні з’явилися “легендарні комбати” і “[добровольчі] батальйони”, тільки в мене викликали подив ці визначення щодо людей без освіти і до груп людей чисельністю 20-30 осіб?

Як стати справжнім командиром батальйону

Просто для розуміння. Командир батальйону в армії – це академічна посада. Це чоловік, який пройшлв шлях від солдата до офіцера, він спочатку відтарабанив 5 років у військовому виші, щоб стати фахівцем з військової справи, потім дійшов сходинками військової драбини до посади заступника комбата, і тільки потім він іде знову до військового вишу, стає магістром військової справи, і ось тільки після цього він може стати комбатом.

5 років навчання і 10 років – в армії. Весь цей шлях, як правило, передбачає звання майора/підполковника.

Так, іноді виходить стати комбатом без диплому магістра, але бути фахівцем і пройти весь шлях ти зобов’язаний.

Тож комбат – це не просто так. Це шлях, який треба пройти і покласти на нього половину свого життя, прийнявши молодим хлопцем рішення, що ти будеш офіцером. І ось чому.

Що таке справжній батальйон

Батальйон: в армії це підрозділ зі штатом 350-720 людей.

Так, у тому ж батальйоні оаембр (окремої аеромобільної бригади) в одного реального комбата сім сотень людей. Реальний комбат. І так, легендарний.

Ви колись керували таким натовпом народу? Причому не тільки автоматників, а мехводів (механіків-водіїв), кулеметників, зв’язківців тощо?

Комбат знає, що в нього за техніка, як всю цю масу людей навчити, як вивірити зброю, як повинні проходити навчання і злагодження, як підлеглих нагодувати й організувати в різних умовах (так, можете згадати ситуацію на Ширлані), як керувати командирами рот та взводів (а знання, як ними керувати, приходить лише після того, як сам відгаруєш кілька років на посаді командира роти або взводу), які їм завдання поставити, щоб уся ця орава з купою техніки не просто не загинула в критичній ситуації, а стала грізною бойовою силою, виконуючи завдання спільно з іншими БТГр, використовуючи для цього всі наявні сили й засоби. І батальйон – це сила.

Але навіть не кількість людей робить батальйон таким. Це й укомплектовані за штатними посадами спеціалісти і техніка. Без цього неможливо виконувати завдання, які, як правило, ставляться перед БТГр.

Ви не можете набрати кілька сотень людей, роздати їм автомати і гордо наректи це батальйоном. Тому що це буде просто натовп людей з автоматами.

“Добробати” і їх “комбати”

Саме тому на передовій неодноразово виникали ситуації з [різним] розумінням цих термінів між комбатами-військовиками і, наприклад, комбатами добробатів. Тому в Пісках, наприклад, можна було почути такий діалог:

– А ви хто?
– Я командир батальйону такого-то.
– А скільки у вас людей?
– 22!
– Хлопці, у мене в танковому батальйоні танків більше, ніж у вас людей. Але гаразд, зараз придумаємо, куди вас розмістити і під які завдання…
(До слова, ці хлопці потім відмінно виконували поставлені перед ними завдання).

Цим постом я жодним чином не хочу образити добровольчі підрозділи. Бо коли два десятки людей, погано навчених та погано озброєних, знаходять у собі силу духу, щоб піти захищати свою країну, – це сильний вчинок. Це позиція “ворог прийшов на мою землю, і я його битиму, як можу і як вважаю за потрібне”. І вони, без сумніву, воїни своєї країни, захищають її.

Але для того, щоб стати батальйонами й отримати собі на чолі справжнього, реального комбата-офіцера, людину, за якою солдати підуть у бій не тільки тому, що вона сама ломиться в бій у перших лавах, а розуміючи, що ними командує грамотний, досвідчений офіцер, котрий зробить все, щоб втрати на полі бою були мінімальними, завдання було виконане, а між боями батальйон не втратив боєздатність від холоду чи голоду, треба щось більше, ніж присвоєння собі звання “комбат” і позначення свого загону “батальйоном”.

Як на мене, є командири добровольчих загонів, які робили все, що могли. І за це честь їм і хвала. Їхній внесок не можна недооцінювати, але він таки трохи інший.

Але коли йдеться про легендарних комбатів, то варто згадувати Майка, Браво, Призера, Адама, Кощія, Ведмедя, Геру, Майдана, Драпатого, Собка та інших, які виросли на військових ідеалах і показали себе в боях командирами батальйонів. Це комбати.

Остерігайтеся підробок.

P. S. Добровольчі підрозділи потрібні. Честь їм і хвала, як і кожному захисникові, дарма, чи доброволець він, чи кадровий військовик, який став на захист країни. Йдеться лише про правильне визначення статусу командира його загону. Не більше.

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна