Прослухай аудіокнигу “Фелікс Австрія” – подаруй пораненому плеєр

Відтепер в інтернеті можна прослухати (за бажання – безплатно) аудіоверсію роману Софії Андрухович “Фелікс Австрія” і водночас зробити добру справу. Про це повідомляється на сторінці проекту.

“Мета авторів цього проекту – спільно з благодійним фондом “Свої” і “Видавництвом Старого Лева” зібрати кошти на придбання 300 mp3-плеєрів для госпіталів та лікарень, в яких перебувають на лікуванні наші герої. На них ми запишемо нашу аудіовиставу, щоб дати можливість тим, хто зараз не може читати, бодай на деякий час відволіктися від хвороби”, – йдеться в повідомленні.

На сайті можна прослухати всі розділи книжки окремо або завантажити весь роман повністю. В окремому полі можна зробити благодійний внесок на придбання mp3-плейерів для поранених бійців.

Загалом потрібно зібрати 125 тисяч гривень, станом на 8 лютого було зібрано 12 065 гривень.

Окрім грошей, можна пожертвувати пораненим воїнам власний mp3-плеєр. Цією частиною проекту опікується фонд “Ми-Україна”.

Для того, щоб віддати бійцям свій старий (або й новий) плеєр, треба занести його в найближчий магазин техніки “MOYO” у будь-якому місті України. Обов’язково повідомте продавцеві чи касиру, що це це для поранених бійців у рамках проекту “Фелікс-Австрія”.

Можна також попросити, щоб продавець сфотографував вас із подарунком – так потім можна буде напевне переконатися, що плеєр потрапить у потрібні руки.

“Голосом” аудіоверсії роману “Фелікс Австрія” стала Соня Сотник – ведуча ранкового шоу [КАМТУГЕЗА] на Radio ROKS, співачка, продюсер. Музичний супровід забезпечує Євдоким Решетько.
В аудіовиставі використано музику Йозефа Гайдна, Фредерика Шопена, Миколи Лисенка, Любомира Шевчука, імпровізації Дениса Боєва (скрипка), Ярослава Миклуха (віолончель), Любомира Шевчука (бандура).

Роман “Фелікс Австрія”
Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах “щасливої Австрії”, в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах.
І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, — долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.