Раннє втручання: чи готова Україна змінити систему турботи про неповносправних дітей?

Фото: “Джерело”/Lvivpost.net

Новинарня започатковує обговорення теми, чи готова Україна змінити систему турботи про неповносправних дітей, відмовившись від радянських рудиментів.
Аби позначити проблему раннього втручання, надаємо слово фахівцеві Інституту соціально-економічних досліджень. Надалі ми готові запропонувати майданчик для висловлення позиції всім зацікавленим сторонам.

Лариса Самсонова
Інститут суспільно-економічних досліджень (ІСЕД)

Генетичні відхилення, проблеми обміну речовин, хвороби, ускладнення при народженні, спадкові захворювання порушують звичайний розвиток дитини, а її батькам – ускладнюють догляд, виховання, навчання, звичайне життя. І ось тут у нагоді стає поки що для багатьох українців незрозуміле поняття, як “раннє втручання”.

Для кого призначені програми раннього втручання?

За визначенням Європейської асоціації раннього втручання Eurlyaid, раннє  втручання – це всі можливі заходи, орієнтовані на розвиток дитини, а також на супровід батьків, які здійснюються безпосередньо і негайно після визначення стану та рівня розвитку дитини.

Наприклад, у США, а це одна з перших країн світу, яка вирішила впроваджувати та розвивати раннє втручання, у відповідні  програми  потрапляють діти, відставання за розвитком яких становить 25%.
“Червона межа” уваги знаходиться на рівні 20%, але спеціалістами діагностується причина відставання, якщо це педагогічна занедбаність, наслідок поганого виховання, програми втручання відрізняються від тих, які пов’язані з проблемами у здоров’ї.

Допомога команди спеціалістів спрямовується на те, щоб сім’я не випала зі звичного для неї способу та темпу життя. Допомога від народження до трьох років у більшості випадків надається вдома, вона зосереджена на навчанні батьків, як виховувати дитину, та допомагає практичними порадами, котрі дозволять батькам здолати гіперопіку над дитиною.
Дитині також надається кваліфікована допомога фахівців та складається індивідуальна програма розвитку. Також важливим є правильний вихід із програм раннього втручання та перехід дитини та сім’ї в інші програми допомоги.

Довідка “Новинарні“. Раннє втручання – це суспільні програми, які забезпечують надання допомоги немовлятам і дітям віком від народження до 3 років, у яких виявлена неповносправність або, які мають ризик затримки розвитку внаслідок дії біологічних чинників або факторів зовнішнього середовища.
Необхідність раннього втручання обумовлена пластичністю та здатністю до адаптації мозку в перші роки життя дитини. Успішність реабілітаційного процесу у дітей з проблемами розвитку залежить від наявності досконалої системи ранньої діагностики та правильної організації лікувального процесу.
В Україні традиційні діагностичні підходи були зорієнтовані на виявлення вже сформованої патології, у той час, як необхідно орієнтуватися на еволюційний розвиток усіх функціональних систем від самого народження дитини.

Застарілий спадок

Україна отримала у спадок застарілі радянські засади медицини, які не є сімейно-орієнтованими. За особистісним розвитком дитини зазвичай спостерігають рідні, яким не завжди вистачає досвіду, знань та умінь, а не люди з фаховою підготовкою. Бабусині поради, на кшталт – “наші діти росли і ваші виростуть” – частіше стають на перше місце, аніж професійна допомога кваліфікованого лікаря.

Це на певний час заспокоює побоювання батьків щодо проблем розвитку дитини, але тоді ніхто не думає про те, що втрачається найважливіший період життя дитини – ранній вік, коли можна помітити ризики для її розвитку (високий або низький тонус м’язів, проблеми в ковтанні, часті зригування тощо) та втрутитись і попередити ускладнення розвитку.

Не можна сказати, що допомога не надається загалом, існують спеціалізовані центри у великих містах, але вони віддалені географічно. Потрапити до них можна лише за записом, ефект від їх роботи навіть виміряти не можливо, оскільки допомога тут надається безсистемно, та знову ж таки вона зосереджена здебільшого на дитині.

В Україні про програми раннього втручання говорять вже давно як у професійному, так і в громадському просторі. Але, на жаль, на державному рівні такі програми не мають законодавчого підґрунтя. Більш-менш професійно (у залежності від наявних ресурсів) вони працюють виключно в тих регіонах, де є сильні громадські об’єднання батьків або спеціалістів. Наприклад, у Харкові, Львові, Ужгороді, Одесі.

Економічний фактор

Відомий вчений та нобелівський лауреат Джеймс Хекман стверджує, що інвестиції в розвиток соціально-культурних навичок дітей, таких як наполегливість, мотивація, впевненість у собі, дають більший соціально-економічний ефект, ніж інвестиції в соціальні програми та розвиток інфраструктури. У своїх дослідженнях він також продемонстрував економічну ефективність і довів, що раннє втручання дозволяє зекономити на кожний витрачений долар у ранньому віці як мінімум 7 доларів (деякі вчені стверджують, що навіть 15) на утримання такої людини в дорослому житті.

Раннє втручання таблиця

Крім цього, раннє втручання вносить суттєвий вклад у підвищення загальної освіченості населення, покращення стану здоров’я нації, більш раціональне використання соціального капіталу. А це поступово сприяє створенню рівних можливостей, забезпечуючи таким чином, крім економічного росту, ще й розвиток суспільства в цілому та його поступове оздоровлення.

Перші кроки

Для того, що б в Україні запрацювали механізми раннього втручання, насамперед потрібно створити відповідну нормативно-правову базу. Початково це може бути внесення змін у діюче законодавство, наприклад, у закон “Основи законодавства України про охорону здоров’я”. Такі зміни допоможуть хоча б розпочати суспільний діалог про раннє втручання. В подальшому потрібно буде розробити нові документи, у яких чітко прописати принципи раннього втручання (загальна доступність, географічна доступність, фінансова доступність, міждисциплінарна робота, різноманіття послуг тощо).

Україні також потрібен єдиний стандарт послуги “Раннє втручання”, який би відповідав всім міжнародним вимогам та напрацюванням. За цим стандартом в подальшому зможуть працювати центри раннього втручання незалежно від відомчого підпорядкування.

Потрібно також готувати кваліфікованих спеціалістів. Для цього можна було б використати напрацьований професійний підхід та досвід таких недержавних громадських об’єднань як БФ “Інститут раннього втручання” (Харків), НГО “Джерело” (Львів), НГО “Інститут ім. Януша Корчака” (Одеса), які вже майже 20 років вибудовують та локально реалізовують раннє втручання у своїх регіонах.

Але найголовнішим у цьому процесі має стати створення об’єднань батьків, що є найпотужнішою рушійною, вмотивованою до кардинальних змін силою. Саме такі об’єднання батьків мають проводити постійні наполегливі компанії з просування ідей раннього втручання в Україні, паралельно інформуючи про необхідність його впровадження суспільство.

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *