Віктор Андрусів. Сповідь патріота, який не витримав навантаження в Донецькій ОДА за мізерну зарплатню

Віктор Андрусів. Фото з FB

 

Віктор Андрусів
в. о. заступника голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації

Стіна – лоб – 1:0 (FB)

…Я більше не буду виконувати обов’язки заступника голови Донецької області.

Насправді моє “непризначення”, хоч і прикре, не є головною причиною рішення піти з посади.

Впевнений, що дріб’язкові жалюгідні автори цієї позиції в АП в найближчі роки ще пропливуть повз мій берег. )))

Головною причиною є колосальне виснаження та вигорання. Сім місяців дуже впертого і інтенсивного биття лобом об стіну таки далися взнаки, і продовжувати практично не залишилось сил.

Робота з 7-ї до 20-ї, практично без вихідних, рідкісне відвідування родини в Києві, а особливо перенавантаження, яке складало понад 14 напрямків роботи, — відібрали останні сили, і продовжувати з таким же темпом і ефективністю — вже неможливо. З кожним новим тижнем я бачу, як падає контроль над процесами, зростає рівень безвідповідальність службовців, ключові ідеї і проекти програють рутині, а з Києва приходять все абсурдніші рішення та завдання.

У всього цього є одна першопричина, з якою стикається будь-який потенційний реформатор — зарплата службовців. Це та ж причина, яку озвучив Пивоварський (міністр інфраструктури, коли оголосив про відставку – “Н”) і ще незабаром озвучать десятки добровольців і волонтерів, які залізли в пащу дракона бюрократії.

Зарплата держслужбовця в Донецькій області межує із розміром гуманітарної допомоги, і в таких умовах знайти мотивованих потужних людей на державну службу практично нереально.

Відсутність елементарних умов для проживання (оренда [житла] в Краматорську – майже як у Києві) не дозволяє мобілізувати волонтерів, друзів, близьких.

Мізерні зарплати не створюють жодної мотивації у людей викладатись на повну, хоча на держслужбі залишається достатньо людей з високим потенціалом.

Патріотизм — це правильно і красиво для мотивації, але дуже ненадовго. Тому по факту ти опиняєшся в ситуації, коли за мізерну зарплату люди продають відповідну роботу, а якщо ти хочеш більше — то роби сам. А коли робиш сам — то згоряєш. Бо навіть у кіборгів сідає заряд.

У мене були ідеї та напрацювання, як вирватись з цього замкнутого кола, але вони виглядали ризиково і піти на такі експерименти адміністрація не могла. В підсумку, очевидне стало реальністю.

Тут правильно поставити питання: а що ж ти зробив на своїй посаді за ці сім місяців?

Мені б хотілося бравадно розповідати про програму для переселенців, програму патріотичного виховання, декомунізацію, дистанційну освіту для дітей окупованої території, ідеї спортивних фестивалів, молодіжні центри по типу Шелтер+ (привіт Juliy Morozov), соціальні офіси, патронажні сім’ї, прогнозування ринку праці, а особливо, чим можна гордитись — модель децентралізації гуманітарного блоку для громад (так-так, ми таке розробили тут на місці)…

Але насправді в області, в якій триває війна, всі ці важливі стратегічні питання забирали в мене не більше 20% робочого часу. Тоді як інших 120% – це сотні і тисячі людських проблем, які доводилось вирішувати оперативно і вручну.

Попри все, я щиро дякую [голові обласної військово-цивільної адміністрації] Павлові Жебрівському за можливість приїхати сюди, і в цей не простий для нас час на якийсь малий відсоток розділити долю своїх друзів і побратимів, які щодня в окопах тримають ворожу навалу.

Сім місяців я теж тримав маленький фронт робіт, за яким стояли долі сотень тисяч українців, мого народу, який живе на Донбасі. Втримав без поразки, хоч, на жаль, і без перемоги.

Ну і, звісно, велика подяка всім хто мене підтримував, не міг підтримати, але щиро вболівав, готовий з кожним випити кави в Києві. )

Що далі? Наразі невідомо. Є деякі пропозиції про подальшу роботу в Донецькій області в іншому форматі, але конкретики небагато. Маєте щось цікаве – пишіть.

А поки треба, щоб загоївся “лоб”, і тоді з новими силами на стіну.

Читайте також:
“Чи заслуговую я на статус учасника бойових дій? Швидше ні, аніж так”

Чому я підтримую чергову мобілізацію

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *