Правдивий “Правий сектор” може назватися “ЛЯ”

Щоправда, поточне формулювання особисто мені подобається не дуже. Я пропонувала інше – коротке, з викликом і зі смаком: “Люди Яроша”. І все.

Так, ми люди Яроша. Ми довіряємо своєму лідеру, з яким воювали пліч-о-пліч, якого бачили в бою і у щоденній допомозі побратимам, навіть у тих випадках, коли вони з власної ініціативи вплутувались у банальний кримінал і на допомогу навряд чи заслуговували. Сьогодні окремі з них сміють називати Яроша зрадником. Чи мають право казати про поняття, що стосуються честі, люди, що самі не мають ні честі, ні совісті?

Дмитро Ярош. Фото з особистої сторінки у Facebook

Це рішення – включити прізвище Яроша у назву руху – не було одностайним. Нам довелося довго переконувати частину побратимів, які вважають, що потрібно орієнтуватись лише на ідею, а не на особу. З одним з них у мене була гаряча суперечка. Я сказала, що якщо особа зрадить, розвалиться лише наша організація, а ідея житиме далі. Він обурився і сказав, що знає Яроша майже 30 років і знає, що на зраду він не здатний. “То в чому ж проблема?” – щиро здивувалась я.

Ідея не має ні вуст, ні вказівного пальця, щоб сказати: “Ось ти сповідуєш мене правильно, а ти ні”. Єдині наші орієнтири – провідники минулого, але вони – це тільки ідея УССД, втілена у людях. Світ змінився, і якби Степан Бандера жив зараз – напевно можемо знати лише те, що він боровся б за УССД. Як саме боротися – йому довелося б вирішувати з нуля, як вирішуємо зараз ми. І хто з нас має рацію, а хто ні – розсудить тільки історія.

Тому – орієнтуємось на особу, якій довіряємо. Так, власне, роблять усі – довіряють або не довіряють саме особі, яка очолює і представляє структуру. Адже в програмі жодної політсили не написано: “Ми будемо торгувати Україною”, там завжди пишуться різні привабливі речі.

Сам Дмитро Ярош дуже довго був проти свого імені у назві – по-перше, від скромності, по-друге, не хотів, щоб про нас казали – ось саме те, що деякі з вас вже зараз активно строчать у коментарях. Але нам вдалося його переконати.