Маланка-фест у Чернівцях: коники, бедлам, нацисти й повішений Путін. ФОТОРЕПОРТАЖ KAMIENCZANKA

Вашківці повішений Путін

 

Ірина Пустиннікова – Kamienczanka
блогер, журналіст, фотограф, етнограф із Кам’янця-Подільського

П’ятий Маланка-фест у Чернівцях (LJ)


Ну що, поїхали? Тут буде багато фарб, багато щастя – і хмара вульгарщини. На чому зосередити увагу – вибір кожного. Багато хто фокусується на негативі. А я настільки люблю всіх цих коників (на фото – Петрашівка з Герцаївщини), що негатив для мене ніколи не переможе позитив. Маланкарі були і залишаються чудовими.

15 січня в Чернівцях нарешті відбувся майже-ювілейний, п’ятий Маланка-фест.

Організаційні трабли переслідували фестиваль маланок від самого початку – це завжди був бедлам.

Плюс це завжди був невеликий транспортний колапс у окремому місті.
Цьогоріч колапс sз невеликого розрісся в гігантcькі корки – бо бедлам, візитівка фестивалю, нарешті вийшов на новий рівень.
В офіційних звітах, які дуже люблять писати всілякі оксани лелюк (Оксана Лелюк – організаторка “Маланка-фест у Чернівцях”, яка запатентувала марку фестивалю – “Н”), цей рівень назвали б міжнародним, а я скромно скажу – монструозний.

Маршрут руху колони передруковували всі чернівецькі ЗМІ. Але маланка – річ дика, і купа платформ від маршруту відхилялися.

[Село] Вашківці ж нічого не може втримати у жодних рамках, ані здоровий глузд, ані елементарний смак, ані заздалегідь розпланований маршрут – і Вашківці вкупі з Брусницею гасали по Головній і біля костелу, і аж майже до залізничного вокзалу.

Корки були ней-мо-вір-ні. І це все ж ще й під саундтрек із якоїсь Оксани Білозір і російської попси, 50 на 50.

У вже знайомої по попередньому фестивалю брусницької платформи “Не всі дома” (назву подаю з помилкою – так вона зазначена на самій машині) саундтрек був в сто рази кращий, але й вони пустилися берега і вибрикували біля шіфи.

На фіга? Ті, кому фестиваль активно не подобається (а в Чернівцях таких повно, від хворих на православ’я до містян у першому поколінні, котрі бояться села значно більше за неприязнь чорта до ладана), від цих корків ще більше будуть зневажати маланкарів. Це не входить ні в чиї плани, правда?

Пару треба все-таки тримати під кришечкою – бо такі дикі пересування під гоцки по великому місту заважають купі народу, а Михайло Бакунін був правий: свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого.
У вас є купа перекритих кварталів – нарізайте кола ними. Нє, треба ще публіки.

Чагорське Ранчо взагалі десь близько 15-45 поїхало колядувати у ДЕПОт-центр. Ну, але це принаймні їм по дорозі додому.

І щороку, щороку, блін, чергові ідіоти приїдуть в образах нацистів. То Спаська, то от Брусниця.
Це – велетенське недопрацювання оргів.

Знаєте, навіть на не дуже якісних реконструкторських заходах всі учасники зобов’язані заздалегідь надати своє фото у костюмі – щоб відсіяти зайвих клоунів. Точно так же і організатори Маланка-фесту мали б включити клепку і відрізати всіляку зовсім вже нечисть.

Бо це – сором для міста і краю. Ні фіга тут смішного немає, лише демонстрація відсутності фантазії.

Для себе визначила: там, де у маланці беруть участь коні (ну “коні”, каюци – ви ж зрозуміли) – там все буде класно і неймовірно. Оце – Тарашани. Вони фантастичні.


Як і Петрашівка під керівництвом калфи Григорія.


І зовсім-зовсім нова для мене маланка – з Куликівки на Герцаївщині.


Подивіться. наскільки своєрідні їхні коники – тут зразу видно: о, свої.

Нехай Герца і не Буковина, та традиції там схожі на сусідські. Такі килими я з дитинства пам’ятаю по молдовських “Каса маре” і старому, вже давно згорілому ресторану “Чотири корчми” за Хотином. Дуже автентично – і ніякого дощика і пластикових квітів. Чудово
Куликівка, ви кльові.

А у “турків” з Котелевого кінь один, всі інші, виходить, піхотинці. :о)
І, звичайно ж, повно коней у Горбової.
От тут ще один організаторський косяк: парад вже давно ходив середмістям, а окремі маланкарські гурти вигулькували несподівано в несподіваних місцях.
По Театральній площі, приміром, вже давно рухалася колона – і раптом з-за театру по тротуару кудись пройшла Белелуя. Потім вже біля ратуші їх зловила.
Читайте також:
Свято Маланки в селі Белелуя на Снятинщині.
ФОТОРЕПОРТАЖ KAMIENCZANKA

Так само раптово десь через годину від початку на Соборній знайшлася Горбова.
І саме від Соборної вниз рухалася Петрашівка.


Ах, які ж вони класні!


Тарашани і Петрашівка досить близько одне від одного – і традиції там схожі. Взагалі, Герцаївщина – етнографічний скарб зі своїми вершниками кожної новорічної ночі. Добре, що в Україні вона є.

Рано чи пізно Герцаївщина ще дочекається на новорічний туристичний бум.

А поки в багатьох ЗМІ царюють Вашківці. Ну, от вони, Вашківці, як вони є.

Тенденція все ж стабільна: щороку все більше репортажів з Красної, щороку все більше народу раптом усвідомлює, що розпіарені Вашківці – це дуже вже примітивне свято. Красна буде правити вже скоро, от побачите. І коники Новоселиччини і Герцаївщини теж дочекаються визнання.


Хоча Вашківцям конкуренція з Красноїльськом теж пішла на користь – від них що не рік, то менше вульгарності. Ну, ще стрибають, демонструючи труси, балерини. Але це вже цілком в традиціях карнавалу, стихії еротичної і сороміцької.
Ведмеді он які у вашківцях чудові.


От вони ще.


І міський голова там крутий, завжди в маланках участь бере. он він на “Арго” в гуцульському костюмі капелюхом розмахує.


Маски Путіна, тотальний несмак у сучасних умовах, все-таки змогли обіграти майже витонченно. Ось тут вашковецькі маланкарі, учасники АТО, ведуть Путіна на мотузку.


А тут повісили опудало на козацькому возі.


Франкенштейн теж козаком був.


Готові магазинські маски – велика біда сучасних маланок. Ну втрачаєте ви ремесло виготовлення масок з пап’є-маше – ну загримуйте обличчя, а не здешевлюйте всю ідею готовими масками. Не розуміють, на жаль.


Те саме стосується колись куплених (на хвилі сякої-такої актуальності) масок певних політиків. Ну де вже та Тимошенко, хто про неї пам’ятає – але як в господарстві є її маска, то треба прилаштувати до якогось образу. Виходить вкрай несмачно. Старомодність завжди капарно виглядає.


От в кого з костюмами все було ок, так це у спартанців з Чагора. Найкраща платформа 2016 року однозначно.


Хлопці скинулися по сто доларів на костюми і саму платформу. Костюми їм виготовили у Полтаві, щити – старі супутникові антени. Виглядали потужно. Взяли друге місце і 30 тисяч гривень.


А ось це абсолютно раптовий переможець фестивалю – маланка з Суховерхова на Кіцманщині.


Це їхня Маланка. Симпатична, правда?

Суховерхів щороку приїжджав на фестиваль зі своїми козаками, які дуже вже скачуть гопака, – і гуцулом із гуцулкою, теж танцюючими.


Стрибають вони майстерно, але для виступу на Театральній вибрали найменш правильне місце – там щойно коні пройшли.


І не тільки пройшли, а й пообідали.


Знайти хороший ракурс без того, що так любив у “Зайнфелді” Джордж Констанца (без manure) було досить важко. Оце, до речі, румунські гості – з Яського повіту, з села Хелештені. Дикі! Класні. З барабанами і козою.

Я бачила їх на параді маланок у Сучаві за кілька днів до нового року.
Вони і в Сучаві були вкрай незвичними і несхожими на інші маланки – так крутять головами, як професійні рок-фанати. Остеохондроз шийного відділа їм не загрожує.


А, ну так я про переможців почала розказувати – і на щось відволіклась.

Лелюк, напевно, не відчуваючи за власними плечима достатньої впевненості, вирішила віддати вагу суддівства інтернету.


Проголосувала всього 551 людина. Що безбожно мало.


У стрибаючих перможців всього 161 голос, а глядачів на дійстві були тисячі.


Друге місце – у Спарти (105 голосів). Третьою знову стала Горбова (84 голоси).


Будь-яке інтернет-голосування – це профанація, бо один затятий сисадмін зможе накрутити практично будь-який лічильник за кілька хвилин. Чи спрацює принцип “бігом всі голосуємо за своїх”. Чи взагалі голосування провалиться, бо 551 голос для такого фесту – ну це смішно.

Якщо наступного року не відмовляться від ідеї визначати переможця онлайн, прогнозую лежачий сервер і таблицю переможців, яка прямо корелюватиме з кількістю жителів у населеному пункті.


Скажімо, Вашківці більші за Котелеве – і там елементарно більше проголосують. Вже хай би простими папірцями голосували, чи що – більше б було об’єктивності. Все одно волонтерів, котрі ходили зеленими крокодилами з пісними обличчями, було багато. От хай би і проводили опитування у публіки. Хоча це теж крива система.


Яка не крива? Не знаю. Я взагалі не люблю, коли треба визначати місця.
Бо більшість маланкарів – і так переможці, що зберігають звичаї. І платформи теж вимагають великих капіталовкладень і праці. Це варто поважати.


Он за кіцманських метросексуалів, корифеїв свята, проголосувало аж 35 чоловік. Ну це ж соромно, їх там більше приїхало. Можу уявити, як неприємно багатьом гуртам зараз дивитися на мізерні цифри голосування навпроти назви власної команди.


Рашків, я їх на святі у Хотині колись бачила.


О, а ця маланка мене зовсім назвою заплутала. Коритне, Вилавецька, Велавецька – то яка ж це маланка? Дякую Жанні Бучко, котра пояснила, що Коритне до 1946 р. називалося Вилавче (Велавче). Дивне якесь перейменовування, з досить благозвучного варіанту – на неприємний.

До кінця свята я традиційно не лишилася – на площі Філармонії було стільки народу, що страшно було продиратися через той натовп.


Та й парад мені завжди більше подобався. На сцені маланкарям заважають всі ті мікрофони і прожектори. А маланка – вона ж стихія, їй техніка тільки шкодить.

Міліціонерів на дійство зігнали, напевно, з усієї області. Ганяли всіх безбожно, хоча колона рухалася дуже повільно і потрапити під колеса хтось би й захотів, то не зміг би.


Смичок який.


Цього року була лише одна фальшива Наталя Фаліон – але як мінімум два Дзідзя. Хороший індикатор народної популярності.


Хоча металюги з Брусниці багатьох відлякували. Незвичні у нас люди до такої музики, їм би якусь “умца-умца” і про зону.


Рада, що на фестиваль приїхали Петрашівка і Куликівка, дебютанти свята. Більшість інших колективів знаю вже давно.

Головна думка – добре, що фест відродили. З досвіду нашої “Терри героїки” знаю, як це буває, коли один із співзасновників заходу бере й патентує фестиваль – і що відбувається потім.

В таких умовах головне – не піддатися емоціям. Бо Маланка-фест потрібен і Чернівцям, і Україні, а організатори можуть колись нарешті і змінитися. Фестиваль вартий розумних оргів.


Колись вони будуть.

Репортаж вийшов втомлений, похмурий. Перші звіти були смішними, я ж пам’ятаю. Десь подівся той кураж.


Ну, то таке, аби маланка нікуди не поділася, не перетворилася на аналог європейських карнавалів, де вдягнувся у клоуна чи Ксену – і йдеш цукерки лапати.
Такі монашки в колоні – поганий знак. З ритуалу роблять “дитячий ранок у садочку”.


Але поки у молодих хлопців є бажання маланкувати, у фестивалю є майбутнє.

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *